Джерело: Район. Луцьк

Поблизу лівої частини корпусу госпіталю на вулиці Лесі Українки, 22 можна помітити плиту із надписом «Czy jest człowiekiem L. O. P. P.», яка свідчить про діяльність Ліги повітряного і протигазового захисту, заснованої за ініціативи членів Аероклубу Польської Республіки задля підтримки авіації в державі.

Фотографією цікавої знахідки у спільноті «Луцьк то є Луцьк» у Facebook поділився Андрій Білан‎.

Пояснення надпису можна віднайти на сторінках Monitor Wołyński, - проаналізувало видання Район. Луцьк. 

У перекладі з польської надпис означає: «Чи ти є членом L.O.P.P.?» Абревіатура L.O.P.P. польською означала Лігу повітряного і протигазового захисту, яку було засновано за ініціативою членів Аероклубу Польської Республіки задля підтримки авіації в державі.

Це була масова парамілітарна організація, що мала свої осередки в освітніх закладах, на підприємствах, в органах влади і орієнтувалася, насамперед, на молодь. У 1939 році вона нараховувала близько 2 мільйонів членів і передала на розвиток авіації понад 70 мільйонів злотих. L.O.P.P. мала пропагандистський характер, фінансово підтримувала придбання авіаційного устаткування, авіаспорт, дослідження і розвиток авіаційних конструкцій, а також видання на авіаційну тематику (видавалися два журнали та місячник).

Завдяки їй розбудовувались аеродроми, проводилася підготовка бортмеханіків та пілотів, було засновано Аеродинамічний інститут у Варшаві, ініційовано спорудження аеродинамічного тунелю при Львівському політехнічному університеті та метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван у Карпатах, будівництво 17 парашутних башт. У 1933-1939 роках L.O.P.P. закупила і передала авіашколам, аероклубам 326 літаків та значну кількість планерів, переважно польської конструкції.

Вона утримувала 24 планерні школи, 26 планерних осередків і 5 шкіл військових льотчиків. Ліга мала не лише власний герб (стародавній лицар гордо тримає щит над собою), але також гімн, прапор, печатки, медалі й інші відзнаки.

У 1934 році професори Кременецького ліцею подали ідею створення Волинської планерної школи L.O.P.P. під назвою «Соколина гора». На вдалих для польотів схилах було організовано перший планерний курс на планері типу «Ворона».

Наступного року розвитком школи займалося правління Волинського округу L.O.P.P. у Луцьку. Тут було вже два планерні курси, а також збудовано ангар, який міг умістити 10 планерів, господарські приміщення. Працював на постійній основі інструктор. Школа отримала два нових планери «Ворона» (і замовила ще два), два планери «Чайка» і «Комар». 

У 1935 році комендантом школи стає Ян Збігнєв Мікульський, котрий після війни у ранзі майора авіації разом із дружиною Марією, відомою львівською планеристкою, займався підготовкою пакистанських курсантів школи військової авіації. Було створено перші підготовчі табори у Польщі, започатковано навчання планерного моделювання та зимовий планерно-лижний курс.

На старій мапі зазначається, що у Луцьку було летовище, відкрите для публічного використання, є відомості про курси планерного пілотажу в Підгайцях. На той час волинський округ L.O.P.P. мав 22 шкільні, тренувальні та спортивні планери. До кінця 1936 року з’явилися ще два ангари, приміщення зі станками та центральним обігрівом, монтажний павільйон, адміністративна будівля, під’їзні шляхи. На жаль, пожежа у березні наступного року частково знищила будівлі, через що інтенсивність підготовки планеристів знизилася.

З Інтернет-сторінок стало відомо, що навчально-виховна організація користувалася величезною популярністю
і, між іншим, займала одне з провідних місць в планеризмі довоєнної Польщі та відіграла величезну роль у пропагуванні авіації. Курси у ній закінчило багато видатних льотчиків, серед котрих також донька маршала Юзефа Пілсудського – Ядвіга, пілот бойового літака RAF під час II Світової війни.

Школа діяла аж до осені 1939 року, надалі про неї немає жодних відомостей. Втім, очевидно, захоплення авіацією і певні традиції планеризму збереглись у Луцьку. Відомо, що з 40-х років у Центральному парку культури і відпочинку (за твердженням старожилів, орієнтовно навпроти теперішньої філармонії) стояла парашутна вишка для стрибків. Хоча офіційно гуртків планеризму у нас немає, проте як не зауважити нове модне захоплення молоді, коли у луцькому небі час від часу гудуть сучасні планери. Хтозна, можливо, наше місто ще поверне авіаційну славу.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.