Джерело: uamodna

Чомусь одразу спадають на думку Київ та Львів зі столітньою історією та безліччю легенд. Так, вони прерасні! Але сьогодні мандруємо іншими, не менш давніми, та дуже цікавими містами...

На острові Березань на Дністрі зараз майже ніхто не живе. Та ще у VII столітті до нашої ери острів був густо заселено. Цивілізацію туди принесли греки. Зараз острів - частина національного заповідника "Сільвія". 

У VI столітті до нашої ери був заснований греками ще й населений пункт Тіра, на місці якого тепер знаходиться Білгород-Дністровський. Місто неодноразово переходило від одного народу до іншого. 

Місто Коростень цьогоріч святкуватиме 1311-й рік. Багато сотень років тому київські князі регулярно відвідували це місце. За часів, коли тут жили древляни, місцевість називалась Іскоростень, і була столицею. Першу згадку про Коростень можна знайти в "Повісті минулих літ", саме цей літопис докладно описує конфлікт між двома правителями - князем Малом, який правив в Іскоростені, та Ігорем – київським князем.

Понад тисячу років стоїть Коростень. Колись місто змогло, наче Фенікс, відродитися з попелу після жорсткої помсти княгині. І все ж, тут є на що подивитися... У Коростені є дуже цікавий об’єкт, який називається "Скеля". Його збудували в 30-ті роки минулого століття для оборонних цілей. Зараз у приміщенні "Скелі" знаходиться музей міста. А от колись, кажуть, оборонна споруда навіть мала пряму телефонну лінію із Московським Кремлем. 
 

Солідна дата і в Ужгорода — 1123 роки. Значну частину свого існування місто належало угорцям. Сьогодні сюди їдуть туристи з усіх куточків Європи. Це і не дивно, адже Липова алея міста має довжину 2200 метрів і є найдовшою не лише в Україні, а й в усій Європі. А наприкінці квітня місто перетворюється на справжній райський сад, адже починає цвісти екзотична японська вишня − сакура. Ці дерева ростуть лише в Японії, кількох штатах Америки та на Закарпатті. Гілки сакури, що вкриваються пишними рожевими квітами, − неймовірне явище.

Крім того, в Ужгороді є своя легенда про Ромео та Джульєтту. Ця історія трапилася в 1892 році. Тоді в обласному центрі мешкало близько 12 тисяч людей, тому всі усе знали одне про одного. Розмаїття в життя міста вносили офіцери й солдати місцевого гарнізону. Один із них, Гейза Шеффер із сусідніх Баранинців, закінчивши військову академію, дізнався, що батька його коханої переводять служити з Ужгорода у далеке місто Шопрон на кордоні з Австрією. Через це по обіді 3 листопада Гейза прийшов до Агнеси, яка саме збиралася за покупками. Молодий офіцер не відпустив кохану до міста, а привів її до свого помешкання. Так їх і знайшли мертвими на ліжку припертими плечима до стіни, з простреленими серцями, а поряд лежав револьвер. Новина облетіла місто миттєво. Попрощатися з молодятами прийшло все місто. Ужгородських Ромео та Джульєтту поховали в одній могилі на Кальварії.
 

1109 років — стільки виповнилось Чернігову. Впродовж кількох століть це місто-фортеця на березі Десни затято сперечалося із Києвом за місце в Руській державі. Середньовічний Чернігів був столицею великого князівства, сильного й багатого. Це була така собі лісова імперія, що розкинулася серед непролазних для ворогів хащів та на берегах мальовничих рік.

Люди з’явилися в цих краях іще шість тисяч років тому. Швидше за все, то були трипільці – творці великої протоцивілізації, наразі мало вивченої. Вона зникла так само загадково, як і з’явилася. А вже у перші століття нашої ери мешкали тут давньослов’янські племена.

Найдавніший літописний спогад про Чернігів датовано 907 роком. І з’явився він не хтозна-де, а в Несторовій "Повісті временних літ". 

Певно, як і будь-яке стародавнє місто, Чернігів береже у своїй історії більше загадок, аніж відомих фактів. Невідомо навіть, ким він заснований і кому зобов’язаний своєю назвою. Хтось розказує про князя Чорного, начебто похованого у старовинному кургані, названого Чорною могилою, що знаходиться в майже сучасному центрі міста, а хтось спростовує цю легенду, посилаючись на дані археологічних досліджень.

Полтава ж цього року відзначає 1115-річчя. Місто, засноване слов'янами, є старшим за Чернігів. Зараз Полтава - це невеликий обласний центр України з населенням кілька сотень тисяч. Саме тут Микола Васильович Гоголь створив свої знамениті "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", та й самі ці хутори знаходяться неподалік від Полтави.

Тим не менше, немає на Україні місць, які пов'язували б із такою кількістю містичних і напівмістичних явищ і загадок... Кожен турист, який гуляє Полтавою, обов'язково прийде до будинку №40 на вулиці Пушкіна, біля якого завжди крутиться зграя чорних ворон. Легенда цього будинку така: усередині 19-го століття тут знаходився готель. Справи у власника закладу йшли добре, доки на порозі раптом не з'явився дивний клієнт із чорним капюшоном. Його супроводжував слуга ... Клієнт попросив найкращий номер, розплатився за нього на кілька місяців вперед і зник... Він з усіх питань відправляв слугу... Через кілька місяців раптово слуга запросив лікаря. Старий помирав у страшних муках. Лікар здогадався відчинити вікно, і тієї ж миті старий сконав. Відтоді тут з'явилася величезна зграя птахів, які кружляли коло вікна, утворюючи глибоку вирву. Власник цього готелю був розорений вщент.
 

Про Ромни вперше згадав Володимир Мономах у своєму "Повчанні". Цього року місту виповниться 1114 років. У ньому є унікальний пам’ятник – пам’ятник салу. Встановили його 1 квітня 2000 року під час фестивалю "Любителів сала" в Ромнах. Пам’ятник представляє собою задоволену усміхнену нагодовану золоту свинку. На постаменті закарбовано напис: "Від щирих українців".
 

За Ромнами святкує і Переяслав-Хмельницький свої 1109 років. Згідно з легендою, саме тут билися русичі з печенігами, і кожум'яка Ян переміг супротивника в бою сам на сам. Після цього населений пункт і дістав назву Переяслав, що означає "перейняв славу". Свого часу Тарас Шевченко назвав Переяслав-Хмельницький одним із центрів української історії, а сучасники — містом музеїв: у відносно невеликому населеному пункті їх понад двадцять.

В Переяславі народилися класик єврейської літератури Шолом-Алейхем і українські архітектор Володимир Гнатович, котрий проектував будинок Верховної Ради України. Саме в цьому місті Тарас Шевченко написав свої найкращі твори, письменник-філософ Григорій Сковорода, який працював тут професором, — збірку "Сад божественних пісень" та відоме на увесь сіт "Всякому городу нрав і права", а Микола Гоголь тут готував до видання "Вія". 
 

1014-річчя святкуватимуть нині й у Хотині. Місто неоноразово переходило від однієї європейської держави до іншої. Хотин має чимало середньовічних пам'яток. В XI столітті на березі Дністра східно-слов’янські племена побудували "град" Хотин. З Х до ХІІ століття місто встигло побувати у складі аж трьох князівств – Теребовлянського, Галицького і Галицько-Волинського.Упродовж багатьох століть на цих землях співіснували дві різних культури – мусульманська та християнська. Будівництво церков змінювалось спорудженням мечетей, на руїнах яких потім знову зводили церкви…

Турецькі та польські вояки, козаки і гетьмани у різні періоди жили тут. Хотинська фортеця – одна з найяскравіших історичних та архітектурних пам’яток України. Тут настільки гарно, що відомі кінорежисери обирають саме Хотинську фортецю для історичного й художнього кіно. Крім "Тараса Бульби", тут знімалося багато фільмів, зокрема "Гадюка", "Захар Беркут", "Балада про доблесного лицаря Айвенго", "Три мушкетери", "Чорна стріла", "Стара фортеця", "Стріли Робін Гуда". А ще говорять, що свого часу в одній із споруд замкового комплексу були навіть знамениті турецькі бані з басейном. І що найцікавіше – тут знаходився справжній турецький гарем, де, за легендою, тримали 30 дівчат. 
 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.