Раніше ми уже пропонували увазі ласкавих читачів віршовані оповідки волинського шляхтича Данила Братковського. Йшлося про непривітного, скупого господаря. Нині подаємо приклад того, як наш славний земляк характеризував неучтиве, злісне жіноцтво. Принагідно зауважимо, що збірка «Світ по частинах розглянутий» (1697 рік) має низку поетичних творів, де поважні білоґлови постають у доброму світлі. Д. Братковському трапилась колись, вочевидь, якась злостива пані. Звідси і вірш з промовистою назвою «Ліпше з левом у пустелі, аніж із лихою жінкою»:

Ох, ох волає, у серці біль клятий,

Із левом легше, як жінку злу мати,

Та й з тим – для Бога! – незносная хвилька,

Спиш в лісі, глянеш: аж тут вовків кілька.

Спиш, мужу, в пущі ночівлю проводиш,

Світ – пуща, вдома – з жоною ніч зводиш.

О Боже, світ цей великий звіринець,

Не візьме, дума, жахливий одинець*.

Спиш, мужу, раптом одинець хватає

Чи то зла жінка зубами вгризає?!

*одинець – дикий кабан

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.