Так буває, коли в єдиній точці часопростору збігаються знання, уміння і можливість. У Луцьку провели екскурсію, яка вразила глибиною проникнення і колоритністю подачі історичної думки.

В рамках відкриття туристичного сезону в Луцьку співавтор «Хронік Любарта», працівниця Центру туристичної інформації, викладач історичного факультету, PhD Оксана Штанько під образним іменем Оксиня відтворила для сотні глядачів події 400-літнього минулого в місті.

Те, що вигідно відрізняло цю подію від подібних, складається з простих елементів:

1) знання. Оксиня професійно займається історичними дослідженнями і більшість із розказаного прочитала з давніх документів, що зберігаються в архівах. Ця інформація, подана в популярній формі, вражала цікавістю й автентичністю фактів, які мали місце в Луцьку на зламі XVI-XVII століть.

2) костюм Оксині відображав одяг міщанок вказаного часу. Він пошитий в майстернях Волинського академічного драмтеатру з використанням історичних відомостей про те, яким був одяг волинських міщан 400 років тому. Отже, кольори, форма і деталі максимально відповідали історичній правді.

3) використання барвистої української мови з украпленнями давно вживаних і забутих слів.

Що таке Глушецький міст в історії Луцька? Місце, де був річковий порт. Неподалік зупинялися торгові човни, з яких розвантажували товар і несли на Ринок поруч. Луцьк у час маґдебургії мав право складів. Так, польські та німецькі купці, які прагнули торгувати з Золотою Ордою, мали склади в Луцьку, про що ідеться в листі Любарта від 1379 року. Також місто мало право складу східних товарів. Це давало значні прибутки.

Глушецький брама, що стояла біля мосту – своєрідний початок Луцька часів Великого князівства Литовського і потім Речі Посполитої, за якою починалася міська територія зі своїм самоврядуванням. На початку XVII століття у Луцьку розгорталося значне будівництво. Поруч із мостом релігійно-просвітницька організація Луцьке братство будувала свій великий храм і монастир, в якому розмістилася школа, друкарня, шпиталь.

В той самий час євреї у місті будували Велику синагогу, католики – боніфратський монастир за фундацією місцевого каноніка Балтазара Тишки. Екскурсія Оксині у театралізованій формі відтворювала розмову двох міських урядників, які випадково зустрілися на Ринку і розповідали один одному останні новини: тут братство будує церкву, а там, в Окольному замку, за проектом влоського архітектора Джакомо Бріано єзуїти споруджують великий костел і вже заснували колегіум.

Однією з форм розвитку європейських міст було утворення професійних цехів, спілок, шкіл та братств. У 1630-х роках у Луцьку була певна «школа» аптекарів, якою завідував «славетний міщанин луцький» Ян Гепнер, що одночасно був міським урядником Луцького маґістрату. Якось дружина старости Червоногроду Марина Даниловичова послала свого слугу в Луцьк до аптекаря Гепнера «по розмаїте коріння». Сталося так, що аптекар обважив слугу, за що той подав скаргу до маґістрату. Проте інші аптекарі Луцька заступилися за Гепнера.

Таких історій під час мандрівки містом в Оксині було ще кілька.

Майдан Ринок з ратушею як центр політичного, адміністративного й економічного процесів завжди був важливим для європейської самоідентифікації міста. У Луцьку сьогодні він мертвий і використовується як місце, де можна залишити своє авто і податися на базар. Неприємно вражає і відсутній благоустрій майдану з його розбитим тротуаром, обшарпаними фасадами і закинутими приміщеннями. У такому вигляді майдан змушений був постати декорацією і антитезою екскурсії.

Туристично привабливі двері у стилі постмодернізму ХХІ століття

Мандрівка завершилася біля замку Любарта. Одяг кликуна, пошитий на основі історичної наукової інформації, відображав вигляд міщан, з числа яких колись у Луцьку й призначали кликунів. Як і в давнину, він продудів з замкової вежі, що додало свої позитивні ноти в екскурсію з Оксинею. Цей невеликий тур отримав схвальні відгуки глядачів, які ставали у чергу, аби сфотографуватися з давньою міщанкою.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.