Джерело: «День»

Ця традиція дитячих переважно ігор іде з сивої давнини, бо Василь Корець, науковий працівник Національного парку «Прип'ять – Стохід», який і розповів про неї, пам ятає про це ще з розповідей своїх дідусів, а ті – від ще старших за себе. Щороку у три пасхальні дні  у цьому селі, яке розташувалося  на березі мальовничого озера Люб'язького, дітвора влаштовує «дуелі» крашанками. Чия міцніша, той і переміг, той і забрав собі «переможене» яйце.  Подібної розваги не було чути і не чути зараз не тільки в окрузі Люб'язя, а й взагалі на Волині.

Отож, розказує Василь Корець, незадовго до Великодня діти з вулиці збиралися, , брали у когось домашнього коня, привозили два - три вози білого чистого піску. Робили з нього таку собі гірку висотою приблизно 50 - 70 сантиметрів (не дуже високу, щоб яйця не билися). Один бік гори мав бути пологим і плавно переходити в такий рівний (без всіляких нахилів і дефектів) майданчик овальної форми. Цей авангард подій огороджували невеличкою стіною з піску, щоб яйця далеко не втікали. До тієї праці дорослих  не допускали, готували гірку цілу суботу з великим завзяттям. А в неділю бігом бігли "качатися яйцями" або  "качєтися єйцями", так тут ще говорять.

Правила не хитрі. Хтось перший, притримуючи, кладе яйце на гірку і відпускає. Воно котиться по гладкому полі і десь спиняється. Наступний гравець робить те саме але має поцілити попереднє яйце. Якщо втрапив - "пускаєш" ще раз і забираєш собі яйце, ні - пускає наступний. Побиті яйця (хрущі) котяться погано, тому важливо мати хороше і тверде яйце (муцюк).

Ще важливо, щоб яйця були міцно зварені. Можна користуватися не тільки курячими, а й іншими яйцями. Але якщо в тебе "вибили" гусяче, ти маєш віддати два курячих. А індиче яйце було дефіцит, бо воно міцніше. Кожен мав своє особливе яйко, котрим дуже дорожив. Тому, пустивши яйце по гірці,  замінював його на майданчику на гірше, часто «хрущ». Замість гусячого ставили два курячих.  До гірки сходились і діти й дорослі. Бо то, крім видовища, ще й азарт.

Василь Корець каже: «Пам'ятаю, ще коли менший був, мама мені дофарбовувала яйця, бо програвав усі. А деяким друзям і по два - три рази дофарбовували... А коли подорослішав, то вже цілими капелюхами приносив їх додому - досвід! Щодо дорослих, то вони, спостерігаючи за нами, випивали собі по 100 грамів , часто в нас на закуску брали наші трофеї...» Так у люб'язької дітвори минали три пасхальні дні, інколи «дуелі»  на яйцях продовжували і на четвертий. Нині Василь Корець служить у Мукачевому (мобілізований, як і багато працівників Національного парку «Прип'ять – Стохід» у рамках чергової хвилі мобілізації для АТО). Але і цього року давня традиція «дуелей» на крашанках, як повідомила його дружина, котра побувала у його рідному селі, живе і процвітає.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.