Враженнями і емоціями від переглянутих кінострічок ділиться фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Серед сьогоднішньої підбірки стрічка-жахливчик «Інститут Аттікус», казка «Попелюшка», англійська комедія «Танцюй звідси» і любовна історія «Подалі від шаленої юрми». 

«Інститут Аттікус»

(США, 2014)

Режисер: Кріс Спарлінг

На перший погляд цілком типовий третьосортний жахастик на практиці виявився добротним, а головне – атмосферним фільмом від сценариста «Похованого заживо», молодого Кріса Спарлінга. Псевдодокументальна історія діяльності інституту Аттікус, що вивчає людей з паранормальними можливостями. Чер­­говий «клієнт» інституту, жінка, схильна до телепатії та телекінезу, одержима невідомими силами, стає об’єктом інтересу і американської армії, яка намагається використати її в своїх цілях. Втім тримати під контролем непізнане не так і легко, тому історія для персонажів фільму в один момент обертається справжньою трагедією. Фільм раджу. Грамотна і приємна як для ока, так для і вуха робота.

«Попелюшка»

(Великобританія, США, 2015)

Режисер: Кеннет Брана

Досвідчений актор і режисер Кеннет Брана взявся за чергову екранізацію культової казки під егідою діснеївського конвеєра і з завданням, видається мені, упорався сповна. Навіть більше – казка вийшла настільки «казковою», що на деяких сюжетно-драматичних поворотах глядач може легко випасти в сонливий осад. Така вона, перфектність у засобах і формах. Імовірно, Брана втілив у життя чи не найкращу екранізацію історії про Попелюшку, і єдине, що справді мене непокоїло на екрані, – це акторка, яка зіграла Сіндереллу – Лілі Джеймс. Вона явно не моя улюблениця і взагалі… Емма Уотсон, яку розглядали як кандидатуру на роль Попелюшки, зробила б свою роль одною лівою. А так… Кому до душі – ласкаво прошу. Діти прокайфують точно! Як бонус для дорослих – імпозантні Кейт Бланшетт та Хелена Бонем Картер серед акторського складу стрічки. Можна!

«Танцюй звідси»

(Великобританія, 2013)

Режисер: Джеймс Гріффітс

Прекрасний акторський тандем Ніка Фроста та Кріса О’Дауда, які зі своїми яскравими персонажами засіли в моїй голові ще з часу «Рок-хвилі», одного з ліпших бачених мною навколомузичних фільмів, не підвів і цього разу. Історія товстуна, який танцює сальсу! Спробуйте візуалізувати це на долі секунди… На екрані це має ще кумедніший вигляд. Щоб завоювати серце жінки, головний герой змушений вдатися до неможливого – пригадати свої давно забуті навички танцюриста. Добротний британський гумор, який може комусь здатися кострубатим і надуманим, пронизує світлим лейтмотивом усю стрічку. Відразу не рекомендую дивитися фільм поціновувачам танцювальних шоу без почуття гумору: елегантні па стокілограмового тіла можуть травмувати ваше бачення високого. Усім іншим – раджу!

«Подалі від шаленої юрми»

(Великобританія, США, 2015)

Режисер: Томас Вінтерберг

Вінтерберг, який зняв одну з найсильніших європейських драм XXI ст. – «Полювання» з Міккельсеном – примудрився із трушної мильної сторі зробити зразок шикардосного, майже епічного кіно про любов. Аж ніяк не перша екранізація класичного роману Томаса Харді, яка розповідає про життя Версавії Евердін, яка успадкувавши ферму від покійного дядька, кидає виклик чоловічому товариству, особисто ведучи свій бізнес… Усе це супроводжується її душевними пошуками, любовними інтригами, маленькими трагедіями і осягненням реальних життєвих істин, які, як завжди в таких ситуаціях, були під носом.  Один з ліпших у плані кольористики фільмів, побачених цьогоріч. І це аж ніяк не все хороше, що можна сказати про стрічку Вінтерберга. Решту – спостерігайте самі!  

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.