У центральному державному історичному архіві України в Києві зберігаються найстаріші документи луцьких судів. Це так звані «ґродські книги» – товсті збірники документів Луцького ґродського суду. Він виник ще в часи Великого князівства Литовського у 1560-х роках. Проте вже за кілька років внаслідок утворення Речі Посполитої структура судочинства розгалужувалася. Говорячи сучасною мовою, ґродський суд розглядав кримінальні справи. До судових книг занотовували скарги, їхній розгляд, вироки. Проте могли вносити туди й іншу документацію.

Попри вимогу ретельно заповнювати книги, писарі дозволяли собі інколи розслабитися. Вони самочинно робили невеликі малюнки на полях чи вільних зонах сторінки після завершення тексту. Вони цікаві перш за все незвичним місцем розташування – адже власна творчість на офіційній документації, сучасною мовою, є хуліганством, чи вандалізмом. По-друге, вони цікаві давністю, адже ми в такий спосіб можемо зрозуміти обставини праці і світогляду писарів і, ширше, загалом людей тих часів.

Нагадаємо, у попередній публікації ішлося про зображення Бахуса з документа 1662 року.

Цього ж року, можливо, той самий писар залишив на іншому документі ще одне зображення – Амур, який цілиться у змію.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 301, арк. 639

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.