Протягом віків волинський край описували безліч мандрівників, письменників, королівських ревізорів, «заморських» посланців, та й місцеві мешканці залишали свої мемуари. Цей масив текстів сьогодні несправедливо забутий. Лише небагатьом авторам вдалося закріпитися в людській пам’яті і їхні твори знає широка громадськість.

Проте десь далеко в бібліотеках, на темних і рідко відвідуваних полицях, в забутих і майже ніким не використовуваних виданнях лежать справжні скарби – описи різних куточків Волині і аспектів її життя людьми різноманітних епох.

Розпочинаємо нову рубрику на «Хроніках Любарта», в якій будемо публікувати ці цікаві тексти. Сьогодні – опис волинської землі та Луцька в середині ХVІ століття від Алессандро Ґваньїні де Ріццоні. Це італієць-мандрівник, військовий діяч Речі Посполитої, письменник та історик.

***   

Волинська земля лежить серед інших руських князівств, а її людність не поступається своєю мужністю. Це велика країна, родюча і багата на різне збіжжя та різноманітні овочі. Волинь багата на ліси з дичиною та рибними озерами. Вона здавна належала до Великого князівства Литовського, а тепер входить до складу Корони, і тут діє звичайне коронне право… Вони мають руську мову, письмо, звичаї, руську віру. Є між ними й громадяни римської релігії. [Луцьк] – деревʼяне провінційне місто, славне тим, що є столицею римської релігії і резиденцією грецького владики. Воно має два замки, що стоять на високих пагорбах.

Алессандро Гваньїні де Ріццоні, зображення XVII століття

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.