Джерело: Depo.Львів

Моду не даремно називають керованою епідемією. Її прагнули наслідувати хоча б здалеку, незалежно від статків і почуття стилю в усі віки. Багаті й бідні, чоловіки та жінки, на свята й у будні - люди завжди залюбки підкорювалися модним тенденціям. На Волині сотню років тому були свої закони моди.

Depo.Львів пропонує переглянути колекцію унікальних світлин, зроблених австрійськими солдатами, у часи Першої світової війни.

На фото жителі – Луцька, Ковеля, Володимир-Волинського, Горохова, Холма та інших довколишніх сіл.

Століття тому у глухому волинському селі навряд чи багатьом селянам доводилося тримати у руках таке диво техніки, як фотоапарат. Так, про нього чули, його бачили, перед ним завмирали в очікуванні, коли вилетить "пташка"... 

Поїздка у місто на знимкування перетворювалася на велике свято, до якого ретельно готувалися.

Жінки діставали зі скринь і вбиралися у свої найкращі святкові хустки і вишиті сорочки.

Багатші пані щедро обкручували свої шиї намистом. За ним було легко визначити статус тогочасної селянки: чим більша кількість ниток з намистинами була на шиї дівчини або жінки – тим багатшою вона була, і навпаки.

У поле чи до роботи вдягалися значно простіше. 

Для жінок обов'язковим правилом виходом у люди була хустина на голові. У будні хустина була темних кольорів. На свята – світла або ж барвиста.

Черевиків, як правило, не взували аж до морозів, ходили босоніж. Та й не всі їх мали.

А цю дівчинку солдат зізнимкував, коли вона саме йшла до школи.

Дівчата і жінки були цікаві до всього нового, навіть якщо це чужий чоловік-австріяка з невідомою штукенцією у руках.

Спертися на підвіконня й дізнатися новини від сусідки, аби потім передати їх далі – обов’язок кожної селянки й донині.

А це звичайна сільська родина у буденному робочому вбранні, яка аж ніяк не готувалася до того, що її зазнимкують.

Поштар можливо, теж не знав, але попозувати не відмовився.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.