Ковельський стадіон «Локомотив», що колись вважався справжньою перлиною міста залізничників, нині перебуває у вкрай жалюгідному вигляді.
В 60-80-ті роки минулого століття Ковель по праву здобув статус лідера аматорського футболу Волині. Обидва місцеві гранди, «Локомотив» та «Сільмаш», проводили свої домашні поєдинки на стадіоні «Локомотив». Свого часу ця спортивна арена, що неодноразово радо вітала ветеранів знаменитого київського «Динамо», приймала гравців іноземних команд, тепер нагадує власну бліду тінь…
Про день, коли стадіон вперше відкрив ворота для вболівальників, Інформаційному агентству Волинські Новини розповів Олександр Полуектов, відомий ветеран ковельського футболу:
– Ініціаторами зведення новенької арени значаться начальник ковельського залізничного вузла зв’язку Михайло Таракан та місцевий партійний діяч Іван Дудко. Обидва були шаленими футбольними фанатами. Відкриття стадіону трапилося 6 липня 1972 року, якраз на день міста. Найпершими командами, яким судилося потоптати новенький газон, стали «Сільмаш» з «Локомотивом». Народ на ковельське дербі валив юрбами. Після стартового свистка на трибунах не знайшлося би місця для мухи, а не то що для вболівальника. Якщо не помиляюся, гра завершилася мінімальною перемогою «залізничників» – єдиний м’яч провів Володимир Єменко, – пригадав події сорокарічної давнини Олександр Миколайович.
Після розпаду Радянського Союзу «Локомотив» з кожним новим роком все більше і більше занепадав. Хоча 1997 року якість газону дозволила прийняти на його смарагдовому покритті фінальний етап юнацького чемпіонату України. Початок ХХІ століття, здавалося би, подарує для спортивної споруди нове життя, але… Що тоді стало на заваді відновлення стадіону знає Микола Кридинер – протягом 2001-2003 років він працював на посаді президента професійної команди «Ковель-Волинь-2», фарм-клубу луцької «Волині»:
– Тільки-но ми заявилися до другої ліги, як Василь Столяр, президент ФК «Волинь», дав мені доручення порозмовляти з міським головою Володимиром Бойком щодо реконструкції «Локомотиву», – мовить пан Микола. – Взимку 2002-ого з Луцька прибули фахівці і, провівши необхідні заміри, оголосили, що вартість робіт складе 550 тисяч доларів. Василь Андрійович пообіцяв надати половину коштів готівкою, при умові, якщо решту коштів внесе місцева громада, тим паче весь комплекс залишався ковельчанам. Згідно з проектом на території стадіону планувалося збудувати міні-готель, бігові доріжки, також при бажанні і наявних коштах тут можна було звести кафе, торгівельно-розважальні заклади.
Однак наближалися вибори міського голови... Чинний тоді мер Бойко пообіцяв знайти необхідну половину фінансів для реконструкції, але в разі переобрання його міським головою. Зізнатися, в цьому питанні я повністю довіряв Володимиру Івановичу, та ковельчани обрали Ярослава Шевчука. Пан Ярослав попередньо теж обіцяв допомагати місцевому футболу. На жаль, обіцянки так і залишилися обіцянками. Всі домашні ігри виконавці «Ковель-Волинь-2» провели на стадіоні «Верес» (він же «Сільмаш», – авт.), який не зовсім відповідав всім необхідним вимогам.
Через кілька років, в 2006-ому, долею «Локомотиву» знову активно зацікавилися. Міська влада розробила проектно-кошторисну документацію, а через два роки розпочалися довгоочікувані будівельно-монтажні роботи. На той час кошторисна вартість об’єкта становила понад 21,5 мільйона гривень. Нібито через економічну кризу реконструкція зупинилася.
ІА Волинські Новини спробувало взяти коментар у Сергія Кошарука – ковельського міського голови протягом 2006-2010. Той спочатку попросив перетелефонувати йому у понеділок, однак, надалі з ним поспілкуватися не вдалося - з понеділка Кошарук на телефонні дзвінки уже не відповідав.
На відміну від заступника губернатора Волині, ситуацію навколо стадіону прокоментував замісник міського голови Ігор Прокопів:
– Допоки «Локомотивом» опікувалася залізниця, стадіон «жив». Потім він почав переходити з рук в руки, все дедалі більше руйнуючись... В 2006 році реконструкція затребувала приблизно 26 мільйонів гривень, нині ця сума збільшилася в кілька разів. В підтрибунних приміщеннях планувалося звести кімнати для футболістів, виділити площу для гуртка юних туристів та облаштувати фітнес-центр, яких тоді в нашому місті ще не існувало.
Навіть велися розмови, аби збудувати на стадіоні розважальний льодовий комплекс, зробити бігові доріжки. До Ковеля приїздили зацікавлені інвестори, проте хорошу справу так і не реалізували. Вісім років тому році на трибунах «Локомотиву» почали зводити перекриття, але згодом роботи припинилися… Що обновили, те потім розікрали… Неодноразово за фінансами для відновлення спортивної арени ковельська влада зверталася у вищі державні кабінети, але там заявляли: «Якщо громаді потрібно – нехай громада і шукає гроші». Сьогодні конкретних пропозицій від приватних осіб і бізнесменів щодо майбутнього стадіону теж немає, – повідомив Ігор Прокопів.
А ще, зі слів Ігоря Ярославовича, коли в 2001 році Олег Блохін (в минулому відомий футболіст, – прим. авт.) працював депутатом Верховної ради від КПУ, на його помічників вийшли представники ковельської громади. Олег Володимирович погодився віднайти державні гроші для «Локомотиву», однак тоді не розробили проекту реконструкції стадіону.
Ковельська міська влада хоч продовжує шукати інвесторів, які би погодилися відновити «Локомотив» для міста, схоже, колишня гордість футбольної Волині доживає свій недовгий вік. На сайті Ковельської міської ради «висить» інвестиційна пропозиція для таких потенційних інвесторів. Суть інформаційного проекту полягає в тому, що на ділянці площею 6,6 гектара передбачили будівництво стадіону, створення обслуговуючої інфраструктури. Також, згідно з інформацією згаданого сайту, на «Локомотиві» можливе зведення критого льодового майданчику, гімнастичного містечка, критого ігрового манежу.
Сьогодні «Локомотив» – це купа розбитої цегли, поле, вкрите бур’яном поле, розбиті бігові доріжки. Ба, навіть ворота, і ті поцупили. «Дивуюся, чому в 2008 році, коли проводили реконструкцію, не виставили охорону, не обнесли парканом територію», – дивується Микола Кридинер.
Якось доводилося переглядати світлини лондонського стадіону «Хайбері» та дрезденської спортивної арени після бомбардувань, що мали місце в часи Другої світової війни. Ковельський «Локомотив» має не менш жахливий вигляд. Щоправда, через іншу причину – через людську байдужість та бездіяльність.
Андрій СОКОЛОВСЬКИЙ
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
