Враженнями і емоціями від переглянутих кінострічок ділиться фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Серед сьогоднішньої підбірки фантастична американська комедія «Пікселі», французька мелодрама «Жінка на подвір’ї», американську комедійну стрічку «Чувак, де моя тачка» і бойовик «Еверлі». 

«Пікселі»

(США, Китай, Канада, 2015)

Режисер:  Кріс Коламбус

Один із найменш вдалих фільмів Коламбуса, в процесі якого час до часу виникає відчуття легкого нерозуміння того, що відбувається і для чого комусь було за таку справу братися. Хоча, і треба це відверто визнати, ідея фільму досить і досить хороша: іншопланетне вторгнення на Землю тепер супроводжується атаками піксельних героїв комп’ютерних ігор 80-х. Хто, як не тусовка ботанів, має врятувати нашу планету від креативних загарбників? Серед останніх і вайлуватий президент Америки, і колишній чемпіон світу з олдових ігор, якого звільнили з в’язниці, і звичайний ремонтник побутової техніки. Щоправда, історія та її персонажі шиті надто грубо і надто помітними нитками, від чого робиться ніяково за намагання автора зробити хороше кіно. Втім Адам Сендлер, Кевін Джеймс, Мішель Монахен, Пітер Дінклейдж та Джош Гад на екрані всі нерівні кути якось загладжують. Можна.

«Жінка на подвір’ї»

(Франція, 2014)

Режисер: П’єр Сальвадорі

Типово французька мелодраматична трагікомедія з характерними шармами, настроями та атмосферою європейської розміреності… Історія успішного 40-річного музиканта, який вирішив завершити свою кар’єру і взятися за щось достоту інше, влаштувавшись консьєржем в один з паризьких будинків. Інша героїня, яку як завжди тонко та по-своєму сильно зіграла Катрін Деньов, проживає в цьому будинку і певна, що той незабаром впаде через невелику тріщину в стіні. Персонажі непомітно зближуються, усвідомлюючи, що їхня зустріч може бути чи не останньою справді вагомою життєвою пригодою. Картина, зіткана з місцями відверто аляпуватих шматків та емоцій, на виході складається в повноцінну історію, хоча і депресивну, але все-таки життєствердну. Кому до душі, ласкаво прошу.

«Де моя тачка, чувак?»

(США, 2000)

Режисер: Денні Лейнер

В 90-х та початку 2000-х лишилася низка досить хороших американських підліткових комедій, які завжди належали до одного із улюблених «жанрів» розважального кіно для мене, попри те, що їх відносять до так званого «сортирного гумору». Не всім дивитися, зрештою, комедії французькі та фільми Фелліні. «Де моя тачка, чувак?» виявився одним із таких фільмів – один із найталановитіших західних акторів-коміків і, на мій погляд, недооцінений талант Шон Уільям Скотт вкупі з молодим Ештоном Катчером творять на екрані справжній розгардіяш. Зрештою, грати парочку недоумків теж треба вміти. Приємний бонус – юна Дженніфер Гарнер на екрані. Хороший настрій під час перегляду гарантовано, якщо ви зі свого боку гарантуєте, що вимкнете свій снобізм. Можна!

«Еверлі»

(США, 2014)

Режисер: Джо Лінч

Один із найбільш вибитих фільмів з числа переглянутих останнім часом. Героїня Сальми Хайєк бореться з бойовиками якудзи, намагаючись врятувати свою дочку та матір. Усі події відбуваються в стінах одного помешкання без особливих натяків на сюжети, інтриги та драматичні хитросплеттіня. Стрілянина, різанина, вибухи, потоки крові – перед нами бюджетна версія «Убити Білла», майже психоделічний трешак, цілі та покликання якого, судячи з відгуків інших глядачів, зрозумілі дуже туманно. Втім для поціновувачів жанру стрічка може видатися приємним подарунком для нічного кіносеансу з коханою людиною. Спробуйте! 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.