Коли Різдво починають перетворювати на комерційний продукт, коли затирається його первинний сенс і забувається історія маленького Дитятка, народження якого власне й святкується у ці дні, – саме тоді варто шукати «допоміжні засоби», ключі до джерела. Тобто читати книжки, в яких дух Різдва максимально присутній і здатен оновити наш майже занепалий настрій та справжнє відчуття свята, пише Видавництво Старого Лева. 

 

І саме класика – тексти, перевірені часом та людьми, – можуть відновити нашу духовність, нагадати про вічні цінності, наповнити магічною енергією. Це своєрідний життєдайний допінг. Тож пропоную згадати деякі відомі повісті та оповідання, які вже роками, а то й століттями несуть на паперових сторінках дух Добра та Миру, запалюють серця світлом різдвяної радості та благодаті.

 

 Лускунчик і мишачий король

 

Відома різдвяна казка в казці. Реальне (життя родини Штальбаумів) і казкове (історія Лускунчика) переплетені з таким мистецтвом, що можна заплутатися в здогадках: чи це війна іграшок і мишей наснилася Марі, чи все відбулося насправді? Лускунчик – лялька чи зачарована людина? Інакше кажучи, у святкову ніч трапляються справжні дива. 

 

 «Якщо лише в тебе є очі, ти скрізь побачиш блискучі цукатові гаї, прозорі марципанові замки – одне слово, найдивовижніші, найчудовіші речі». 

 

 

 

 

 

 

Повість - частина відомого циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки». Тут можна відчути не стільки дух самого Різдва, скільки атмосферу свята в українському селі. У творі багато фольклору, традицій… і трохи демонів. Тож дива таки трапляються, навіть завдяки чортам.

 

 

 

 

 

Чарльз Діккенс написав цю історію з меркантильних міркувань – аби заробити трохи грошей для своєї родини, в якій чекали на вже 5-ту дитину. Заробітку ніякого не вийшло, проте цим твором автор здобув світову славу. Повість і досі популярна та, що важливо, актуальна (можливо зараз навіть більше, ніж 170 років тому). Авжеж, ніколи не пізно спинитися та поглянути на своє минуле, спробувати відкоригувати колишні погані вчинки добрими справами сьогодення. І різдвяний час завжди є нагодою для такого внутрішнього духовного катарсису. Також неможливо не зауважити, що прекрасний український переклад Івана Андусяка додає ще більше настрою читанню.

 

 

 

 

 

Оповідання написане у найстарішій таверні Нью-Йорка – «Pete’s». Мабуть, найкоротше зі всіх тут у списку, але найвідоміше та найбільш філософське. Після прочитання виникає безліч роздумів про Різдво та подарункові традиції. Дивуєшся, що убогі чоловік та дружина напередодні свята продають те найцінніше, що мають, аби ощасливити один одного. І це межує з абсурдом, оскільки вони позбуваються своїх речей, а куплені натомість подарунки стають непотрібними. Так, подарунки зроблені від щирого серця, проте вони занадто цінні і вже непотрібні. І неоднозначність такої історії змушує задуматися над сенсом подарунку, жертовності та любові. Загалом О.Генрі використав біблійний сюжет про поклоніння Ісусові царів зі Сходу. Тому головні герої оповідання – алюзія на волхвів. Останні були багатими царями, а родина Діллінгхемів має багатство духовне.  

 

 

 

 

Події легенди відбуваються в місцевості Skåne, сучасній шведській провінції, яка на момент оповіді (ХІХ століття) належала Данії. Архієпископ Абсалон з твору – це тогочасний католицький архиєпископ Людський (1177-1201), і цей факт допомагає точніше визначити змальований період. Доволі проста історія про диво, яке стається щороку у Різдвяний вечір, має глибокий, навіть християнський зміст: не осуджувати інших, прощати. А також тут йдеться про чистоту та безкорисливість віри. Авторка – перша у світі письменниця-жінка, котра отримала Нобелівську премію з літератури. 

 

«Щороку, наперекір зимовій холоднечі, з’являється вона з-під землі напередодні Різдва як нагадування про той дивний сад, що розквітав колись у лісових хащах у святу ніч, прикрашаючи свято прекрасними срібно-білими квітами».  

 

 

 

 

Толкін щороку писав листи своїм дітям – протягом 23-х років (першого листа він написав старшому синові  1920 року, а останнього – дочці 1943 року). Листи приходили на Різдво – у конверті з намальованими Толкіном марками і штампами. А діти на них відповідали. Толкін витворив цілу історію життя Різдвяного Діда, котрий існує не лише на Різдво, а й чимось займається цілий рік на Північному Полюсі. У листах багато пригод із пакуваннями подарунків, а також снігові ельфи, гобліни, печерні ведмеді, племінники Білого Ведмедя, дідового помічника тощо. Життя у Діда насичене, іноді аж занадто як на його старечу голову. Але для дітей було потіхою щороку отримувати листа, а також малюнки – «Дід» намагався детально зображувати свої пригоди. 

 

 

 

 

Тут нема ні Різдва, ні Нового року. Але тут є звичайна буденна зима у всій красі. Завдяки цій повісті закортить зробити ревізію зими – подивитися на неї наче вперше. Зрештою, кожен її прихід таки має у собі щось нове і несподіване. Для Мумі-троля зима виявилася дещо сумною та дивною. Не полишали ностальгічні спогади літніх пригод та веселощів. Так, зиму можна вважати найсамотнішою порою, короткі сірі дні і довгі холодні вечори хочеться проводити у теплій хатині, максимально відсторонившись від світу. На такий настрій і налаштувався Мумі-троль, який чомусь не влігся у традиційну зимову сплячку. Але плани довелося перевернути зі спокійної голови на нетерплячі ноги. Врешті, маленький Мумі-троль зумів відчути справжній характер зими, зрозуміти її атмосферу та особливість, а також знайти нових «зимових» друзів.

  

 

 

 

На півночі Фінляндії була знайдена загадкова дерев’яна шкатулка, а в ній – маленькі зшитки з нотами і нотатками різними мовами. У цих записках детально описувалося Різдво гномів: скільки воно триває, хто такий Сінтер-Клаас, що таке різдвяний обхід, які пісні співають гноми і в які ігри бавляться тощо. Про це все у подробицях можна прочитати і навіть заспівати (ноти додаються). Атмосфера свята передається через кожну дрібничку. Можна вважати цю книжку певного роду довідником святкування Різдва: вивчити нову пісеньку/колядку, спекти печиво, погодувати тварин та птахів, і, особливо, зробити подарунки власними руками.

  

 

 

 

Оповідання написане лише 20 років тому, але текст наче переносить читача на декілька століть у минуле. Це історія про столяра Тумі, який колись втратив надію – померла його дружина та син. Проте цього Різдва надія повернулася. Різьблячи персонажів-учасників народження Ісуса, містер Тумі спілкується із «замовником», маленьким хлопчиком, від якого отримує повчальні уроки. Якими мають бути ангели, Марія та Ісус, овечки та корови? Щасливими, гордими та радісними. Врешті до завше сумного містера Тумі повертається усмішка та радість, і, найголовніше – надія.