«Стюарт: минуле життя»

(Великобританія, 2007). Режисер: Девід Еттвуд

Ймовірно, одна з кращих драматичних ролей Тома Харді, про яку навряд знає масовий глядач… Телепостановка нікому невідомого британця Еттвуда, у якій, між іншим, фігурує і молодий-зелений Бенедікт Камбербетч, являє собою екранізацію біографії Стюарта Шортера, безхатченка, алкоголіка та наркомана, що виступав проти поліцейського свавілля щодо мешканців вулиці. І хай подекуди статура Харді й виглядає надто міцною як на хворобливого героя-наркомана, і автори стрічки зводять його до рівня ледь не святого, фільм цінний своєю соціальною складовою та сміливістю. Раджу.

 

«Людина-мураха»

(США, 2015). Режисер: Пейтон Рід

Рід, фільмографія якого складається переважно з невеликої кількості досить успішних ромкомів, до чергового творіння «Marvel» підійшов дуже серйозно, хоч і не позбавив стрічку притаманної собі мелодраматичної легкості. Чергова історія становлення супергероя, цього разу колишнього хакера-зека, котрому на долю випало стати знаряддям порятунку світу, перетворюючись на мініатюрного чоловічка з потужним бойовим арсеналом, хоча і позбавлена пафосу інших дітищ «Marvel», бере динамікою та різноплановістю ідей: тут вам і комедія, і трилер, і грамотна наукова фантастика, плюс в якості бонусу – досить потужний акторський склад: Пол Радд, Майкл Дуглас, Еванджелін Ліллі та ін. Однозначно, прекрасний зразок кіно для сімейного перегляду на вихідних та й просто якісний доробок для поціновувачів супергеройських сторі.

 

«В серці моря»

(США, 2015). Режисер: Рон Ховард

Буду відвертим – то була моя перша екранізація епічної історії про Мобі Діка… Відтак, порівнювати мені нема з чим. Більше того, прочитана в дитинстві книга Генріха Мелвілла цілком і повністю вивітрилася з голови (хороший привід перечитати роман!), тому і тут не до звичних порівнянь. Втім, Рон Ховард і цього разу зробив все якнайкраще. Прекрасний тандем режисера-актора – Ховард-Хемсворт – явили світу одну з кращих психологічних драм 2015-го, в якій трагічна історія екіпажу американського китобійного судна «Ессекс», виклик якому кинув велетенський білий кит, відійшла на другорядні позиції, поступившись місцем трагедії маленьких людей, кинутих в пащеку красивої, але від того не менш небезпечної природи. Саме тому трейлери, які обіцяли красиву і видовищну казку, можуть ввести в оману пересічного глядача: казкою тут не пахне. А от пекучою драмою так. У будь-якому випадку раджу не зволікати і дивитися.

 

«Мати й дитя»

(США, Іспанія, 2009). Режисер: Родріго Гарсія

Не помітити постаті Іньярріту за спиною Гарсії в процесі перегляду фільму просто неможливо… Без сумніву, одна із кращих драм 2000-х, котра мало чим поступається кращим творінням Алехандро. Перед нами – перехрестя життєвих доль матерів, дочок та їхніх спроб знайти душевний спокій, перетворити минуле на минуле, а теперішньому дати шанс на майбутнє. Залишена ще немовлям дочка головної героїні, позбавлена відчуття любові та прив’язаності до людей, продумана стерва та кар’єристка, захлинається власною самотністю та впертістю… Схожим чином складається життя й інших героїнь, і тільки їхня зустріч змусить історію взяти новий часовий і емоційний відлік. Одна з кращих ролей Наомі Уоттс, сексуальності якої в цій стрічці позаздрить не одна зірка Голлівуду. Рекомендую наполегливо! Вартісно, глибоко і… близько.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.