«Мордекай»

(Великобританія, США, 2015)Режисер: Девід Кепп

Важко відшукати більш неоднозначний фільм у доробку Джонні Деппа: з одного боку глядачам пропонують досить якісний та динамічний зразок майже шпигунської комедії, з іншого – місцями вкрай недоладну мішанину святого з грішним, від якої обертом іде голова, смаки і навіть сприйняття улюблених акторів… Кепп, помічений в якості режисера екранізації «Таємного вік­на» Кінга, схоже, просто не розібрався з наявними в нього ресурсами. Втім, історія баламута Мордекая, котрий мандрує світом у пошуках украденої картини, кидаючи виклики шпигунам, розвідникам, терористам і власній дружині, може легко і невимушено зайти поціновувачам таланту Деппа, який при всіх мінусах стрічки, таки витягує фільм. Спробуйте.

 

«Ночі в стилі бугі»

(США, 1997). Режисер: Пол Томас Андерсон

Порноіндустрія зсередини: герої, антигерої (чи є тут такі?..), знімальні майданчики, особисті драми, амбіції, наркотики і слава, кримінал і соціальне дно… Андерсон, схоже, зняв чи не найкращий фільм на тему порно, переконливо замішавши арт-хаусний реаліті-трешак з досить сильною психологічною драмою. Один акторський склад чого тільки вартий, особливо в контексті низки постільних сцен: тут вам і Марк Уолберг, і Джуліанна Мур, і Берт Рейнолдс, і Джон Сі Райлі, і Хезер Грем, і Філіп Сеймур Хоффман. Попри всі намагання авторів фільму лишитися безпристрасними оповідачами з життя, останні хвилини стрічки так і спонукають до певних висновків та своєрідних моралізаторств на предмет доброго/поганого. Подивитися раджу. В темі ви порно чи ні.

 

«Мізері»

(США, 1990). Режисер: Роб Вайнер

По олдскулу: стара, добра екранізація Кінга, фільмувати твори якого, щоб не скотитися в категорію малобюджетного трешу, на рівні якісному та концептуальному вдавалося одиницям режисерів. Вайнер, за плечима якого десятки дійсно хороших фільмів, з історією про взятого психопаткою в горах у полон письменника справився цілком і повністю. Естетика 80-х бере своє: хороше кіно тієї епохи підлягає неодноразовому смакуванню – автівки, музика, помешкання, одяг, загальний настрій… Деталі тут значать дуже багато. Не омину і прекрасний акторський тандем у складі Джеймса Каа­на та Кеті Бейтс. Пасувало б зайнятися технічно актуальним римейком – якщо займатися цим серйозно. Можна!

 

«Місія нездійсненна: Плем’я ізгоїв»

(США, 2015). Режисер: Крістофер МакКуоррі

МакКуоррі як сценарист, а вже тоді режисер, спеціалізується переважно на фільмах видовищного спрямування: його участь у творенні сюжетної канви «На межі майбутнього», одного з кращих, як на мене, фантастичних фільмів останніх років, наближає фахівця до тусовки дійсно серйозних профі. Проте остання «Місія», незважаючи на силу-силенну позитивних відгуків критиків та юзерів, не торкнула мене ні разу… На відміну від того ж «Форсажу», який теж не належить до улюбленого жанру кіно. Том Круз і тусовка кидають цього разу виклик таємничому Синдикату. Новий світовий порядок, за який проборюються всюдисущі терористи, загрожує не тільки життю героїв, але і всьому світу. Класика, що там казати. Причому, до дрібниць. Радити навряд потрібно. Такі фільми знаходять свого глядача і без чужих рекомендацій. Приємного перегляду!

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.