Ми любимо розглядати старі фотографії. Вони показують місця, людей, зміни, які відбулися. Це допомагає налаштувати внутрішню перспективу часу і не загубитися на цій шкалі. Дає змогу зважити минуле і своє нинішнє місце.

Не всі старі фотографії однаково добре для цього надаються. Інколи ми не розуміємо, не правильно тлумачимо зображене. І йдеться не лише про моменти браку нашого знання історії, а й про ті випадки, коли автор створював фото із навмисною, не завжди афішованою метою, хотів створити певне конкретне враження для досягнення своїх цілей.

Серед масиву давніх фото Луцька виділяються ті, що були надруковані в радянських офіційних фотоальбомах, путівниках, серіях листівок, виданих державними підприємствами. Правда в тому, що вони мають документальну, художню та історичну цінність. Проте коли переглядаєш ці фото десятками і сотнями, виникає певне відчуття штучності, розуміння кількох типових сюжетів та тем, які не тільки мало відрізняються від альбоми до альбому, а й навіть часто мало відрізняються від міста до міста.

Все через те, що цей набір сюжетів і тем був прийнятий цензурою. Він служив для конкретної цілі – демонстрації радісного та щасливого життя радянських «трудящих». Цю мету розкривали сюжети з розвитком промисловості, міського благоустрою та місць відпочинку (парки, сквери, кінотеатри, зоопарки, заклади культури), масового будівництва житла, наявністю історичної спадщини, розвитком спорту та «художньої самодіяльності».

Радянські фотографи офіційних альбомів та путівників мали певну свободу творчості, але вона була чітко поставлена в рамки, адже друкувалося тільки те, що можна було.

 

 

Зазвичай всі фотоальбоми містять текст, написаний цілком в пропагандистському дусі з викривлено поданою історією. Фотографії ніби підсилюють ефект поданого тексту і мають переконати читача в тому, що після завершення всіх історичних бід і гноблень радянських народів, вони об’єдналися у великій державі (під керівництвом російського народу), де панують лише розвиток, справедливість та щастя.

Ось приклад типового тексту:

«Загарбники й гнобителі всіляко принижували національну і громадянську гідність трудового люду Луцька, як і трудящих інших західноукраїнських міст і сіл, тримали його в страхітливому безправ’ї, злигоднях… Воістину вікопомними для мешканців міста над повноводим Стиром, як і для всіх західноукраїнських трудящих, стали дати 17 вересня 1939 року, коли прийшов омріяний день визволення, і 28 жовтня того ж знаменного року, коли Народні Збори у Львові проголосили встановлення Радянської влади на всій території колишньої Західної України».

Власне, наратив фотоальбомів і путівників не відрізнявся від загальної радянської ідеології. Те саме ми знайдемо і в інших радянських виданнях, наприклад, книжках про історію, нарисах, наукових працях. Проте тут ми ще бачимо, як це відображається на фото.

Наявність цих очевидних ґанджів не нівелює інших вартостей таких видань. Не варто вважати, що подібна друкована продукція була суцільним фейком і неправдою. Як і життя того часу загалом. Мікрорайони, заводи, театри будувалися, то про це розповідали. Так, така продукція не була ідеальною, але й не мусила бути. Вона була просто радянською з усіма її атрибутами справжнього життя і вигаданої риторики.

Тому поза цим ми маємо змогу побачити ліричні мотиви, романтичні сюжети, зворушливі кадри людського життя та міської історії.

 

 

Перший такий фотоальбом був виданий у 1964 році в Києві у видавництві «Мистецтво». Коротка історична довідка Луцьк містить як типові риторичні фігури про імперіалістичну Антанту, проголошення радянської влади та буржуазно-поміщицьку Польщу, так і суто місцеві історичні акценти, зазвичай вигадані. Про те, що замок будували «російські майстри», що пісня, яку слухав Ленін, написана уродженцем Луцька, що тут є будинок, де три рази бував Петро І.

Перше фото – пам’ятник Леніну в центральному парку, який був на місці нинішнього Театрального майдану. На подальших сторінках – суміш новобудов тодішнього Луцька, пам’яток чи просто історичних будівель, портретів людей, фото з виробництва, відпочинку тощо. Ці фото дуже цікаво розглядати, адже часто вони репрезентують майже одиничні ракурси на давно зниклі, або змінені куточки міського простору. Цим їхня історичні цінність дуже висока. Багато фотографій не позбавлені і художньої цінності. В наш час їх можна вважати прикладом фотомистецтва тих часів.

Наступний фотоальбом з Луцьком був виданий у 1966 році у тому ж київському видавництві в рамках серії «Обласні міста радянської України». Видавалися подібні альбоми у 1970-1980-х роках. Найбільший – виданий з нагоди 900-річчя Луцька у 1985 році.

Поряд із ними видавалися різні серії листівок, які продавалися в книжкових магазинах, кіосках. Поряд із ними ще були путівники, карти, нариси. Усього за період з кінця 1950-х до кінця 1980-х з’явилося понад 20 подібних видань. Кожні півтора року з’являлася серія листівок, путівник чи альбом.

Нижче подаємо мікс фотографій із подібних радянських видань, присвячених Луцьку, з ідеологічним підтекстом, або без такого.

 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.