Можна сперечатися про витоки і хронологічний початок доби модернізму, але маємо формальну підставу для датування 100 років цьогоріч. У 1923 році в основоположній збірці есеїв «Vers une architecture» вийшли друком нотатки французького архітектора Ле Корбюзьє, які потім сформувалися у відомі «5 принципів сучасної архітектури», що стали символом, правилом, духом і нехай навіть «біблією» модернізму на наступні багато-багато десятиліть.

Головні ідеї цього архітектора були такі. Будинок розташований на колонах, чи опорах для звільнення першого поверху від стін і надання візуальної легкості споруді, припіднятості в повітрі. Плоскі дахи і тераси з озелененням для поєднання людини і природи та збільшення простору будинку. Вільне планування будівлі, є тільки каркас, який можна наповнювати довільно для конкретних потреб. Фасад залежить Стрічкові вікна, які оперізують всю будівлю.

Зразковою будівлею Ле Корбюзьє вважається вілла Савой у Передмісті Парижа, зведена наприкінці 1920-х як літній будинок на замовлення місцевого підприємця П’єра Савой.

 

 

Був ще один важливий центр модернізму.

Одним із передових архітекторів у Німеччині був Вальтер Ґропіус. Він заснував мистецьку школу Bauhaus і став її директором. Школа відіграла ключову роль у творенні європейського модернізму. Видатні викладачі та випускники працювали в різних видах мистецтва і задавали ритм усім іншим. Будівля школи у місті Дессау, зведена у 1925 році за проектом проектом Вальтера Ґропіуса, стала символом архітектурного функціоналізму, еталоном моди й естетичності нових форм. Саме німецькі модерністи найбільше вплинули на польських та українських, які з певними додатками й новітніми осмисленнями творили стиль на Волині.

 

 

Модернізм в архітектурі виявився спрямованим на зручність, комфорт і функцію. Якщо раніше первинну роль відігравав вигляд споруди, то тепер він цілком міг залежати від внутрішньої структури, яка була продиктована призначенням. Звідси і спосіб творення — функціоналізм, який став також і окремим підстилем модернізму. Його розвивали школи і окремі особистості.

У мистецтві архітектури стали з’являтися автори, які висували сміливі ідеї. Запропоновані ними принципи витікали з нових естетичних обставин того часу. Загалом все зводилося до таких ідей: використання простої, раціональної архітектури, без декорування, застосування сучасних і дешевих матеріалів (скло, метал і бетон замість цегли і дерева), творення максимально освітленого, але компактного простору, поєднання з природним середовищем. Зрештою, модерністи творили лаконічні і стримані форми, моделювали геометризовані структури. Кола, квадрати, паралелепіпеди, лінії і дуги, потрапляючи в руки вправних архітекторів, виростали в дуже привабливі творіння.

Будівлі модерністів передбачали багато світла всередині, тож часто використовували великі вікна, багато скла. Інтер’єри для житла проектувалися компактними, але максимально великими з задіянням якнайбільших площ. Тому часто у проектах будинків з’являються тераси на даху, які дають додатковий простір для відпочинку, «повітряність» і поєднання з природою.

Великий вплив мали і такі творці, як Людвіг Міс ван дер Рое, Френк Райт, Еріх Мендельсон, Марсель Броєр та інші.

Міжвоєнний модернізм у Луцьку

Найбільш помітні луцькі імена, які творили місто тридцятих: Францішек Кокеш, Казимир Школьницький, Сергій Тимошенко, Олексій Петров, Пилип Пилипчук,  Тадеуш Садковський, Владислав Стахонь, Юзеф Новак, Віктор Лібрович, Леонід Малов, Тадеуш Карасінський, Тадеуш Крафт та інші. До них доєдналася когорта зі столиці: Казимир Толочко, Вацлав Риттель, Тадеуш Лобос, Ян Реда, Вітольд Марчінковський, Юліан Путерман (Садловський) та інші.

Першою спорудою в Луцьку, яка мала чіткі раціоналістичні риси, була державна гімназія імені Тадеуша Костюшка.

Вона є яскравим представником «модернізму влади» 1920-х років. Це стиль, який увібрав у себе риси урочистості, представницькості, певного навіть відголоску класицизму. Це робить будівлі величними і вирізняє їх з-поміж інших. Правда, на сьогодні будівля перебуває в дуже зміненому вигляді і стиль в ній вже не читається.

 

 

«Програмною» спорудою стилю в Луцьку став кінотеатр, запроектований у 1937 році, імовірно, міським архітектором Тадеушом Юзефом Карасінським. Стиль підкреслюють дуга стіни, вікна фоє, лінійчасті прорізи фасаду, витягнуті бокові вікна, нарощення об’єму. В радянський час кінотеатр відомий як «Батьківщина», хоча його перша назва «Ars».

 

 

Не менш видатним в естетичному значенні був кінотеатр «Polon», автором якого став Францішек Кокеш. Проект приватного кінотеатру виконаний на замовлення Софії Глікліх у 1939 році. Два флагштоки, чотири круглі вікна, входи через стильні двері з заокругленими стінами. На кутах споруди містилися металеві вставки. Центральним акцентом стало згруповане у чотирикутник вікно із шести окремих елементів. Пізніше будівлю переробили і тепер це Палац культури міста Луцька.

Цікавим виразником стилю є головна пошта. Архітектор — Юліан Путерман (Садловський) з Бюро будівельного відділу Міністерства пошт і телеграфів. Проект 1936-го реалізований у 1938 році. Будівля була новітньою, бо зроблена з залізобетонного каркасу з вільним внутрішнім плануванням, прозорими перегородками. Привертає увагу цілком функціоналістський прийом — скляний дах для освітлення зали. Будівля вирізнялася використанням металу для дизайну інтер’єру.

 

 

Неподалік головної пошти на тій же вулиці — колишня будівля Центральної каси рільничих спілок. Запроектована варшавським архітектором Вітольдом Марчінковським у 1937 році. Її відносять до академічного конструктивізму. Характерні деталі — стрічкові вікна, акцент на центрі, флагшток над головним входом на даху. У дворі — великий еркер, всередині якого розмістили конференц-залу. Всередині будівлі зберігся під’їзд зі своїми деталями.

 

 

Для індивідуальної забудови Луцька характерними були приватні вілли заможних міщан — лікарів, інженерів, службовців, архітекторів.

Будівля на Червоної Калини, 7 авторства Сергія Тимошенка є одним із найяскравіших зразків житлового функціоналізму. Ми бачимо естетичну комбінацію простих і зрозумілих форм. Будинок ніби складається із двох різновисоких паралелепіпедів, спаяних воєдино, під’їзд освітлюється високим і вузьким вікном, яке завершується круглим віконцем мансарди. Кутові спарені вікна як неодмінний атрибут стилю. Прямокутна колона. Це приватний котедж для однієї родини. 1934 рік.

 

 

Оригінальним і навіть камерним, затишним можна назвати будинок авторства Тимошенка на Бандери, 8. Двоповерховий будинок із аркою-проїздом і круговим під’їздом, який освітлюється зверху світловим ліхтарем і навколо якого вибудовується масив житлових квартир. Перила, двері, ґратки на балконі — усе витримано в стилі.

Серед житлових споруд Луцька тридцятих можна знайти і прояви стрімлайну. Цей напрям, інспірований обтічними формами повітряних і водних суден того часу, спричинив появу у модернізмі гнутих елементів і дутих кутів. Йому притаманні заокруглені стіни, напівкруглі еркери, довгі горизонтальні лінії, гладкі поверхні. В деяких випадках круглі елементи ніби відділялися від основного масиву споруди, перетворюючись візуально у велику житлову «бочку».

 

 

Дуже цікаве подібне рішення бачимо на вулиці Кооперативній, 3. Проект Тадеуша Садковського.

Стилістично довершеною була пропозиція секційної будівлі між теперішніми вулицями Кривий Вал та Градний узвіз. Можливо, це найкращий функціоналістський проект будинку в Луцьку тих часів. Інспірований ідеями Баухаузу та французьких модерністів: компактний простір, багато світла, спілкування з природою, кутові і стрічкові вікна, динаміка ліній та брил. Будівля складається із 18 трирівневих квартир, які завершуються прекрасною терасою з виглядом на замок, старі храми і річкову заплаву. Призначався для міської інтелігенції.

 

 

Радянський модернізм

У 1945 році в Луцьку була створена проектно-кошторисна контора Облпроект. Спочатку в ній працювало всього 4 людини, згодом штат збільшувався. До Луцька на роботу в Облпроекті були направлені талановиті архітектори, які творили явище раннього радянського модернізму. Тут займалися розробленням проектно-кошторисної документації не лише для Луцька, а й усієї Волинської області.

У 1963 році Волинський Облпроект реорганізували в Волинську філію Діпромісто. Всі нові проекти, прив’язка та перероблення типових проходили через цю організацію. Завдання цієї філії значно збільшилися та розгалужилися, адже міста на Волині кількісно та якісно зростали. Саме на сімдесяті припадає планування нових мікрорайонів Луцька, будівництво великих, розбудова житлових районів та багато інших задач. Серед найвідоміших архітекторів та працівників були Фелікс Левицький, Ігор Рейтер, Клавдія Юровська, Ростислав Метельницький, Ігор Ковальчук, Василь Бабій, Юрій Бородін, Василь Маловиця, Лев Санжаров, Олександр Симакович, Богдан Колосок, Євген Ходаковський, Андрош Бідзіля.

Більшість часу існування Волинської філії Діпромісто її очолював (був директором і головним архітектором) Ростислав Метельницький. У багатьох проектах, про які ітиметься нижче, особливо в 1960-х, він фігурує як керівник майстерні або головний архітектор. В той же час існувала окремо графа «автор проекту», де могли фігурувати інші прізвища.

Архітектура шістдесятих років цікава духом пошуків нової стилістики, коли жорстка необхідність сталінського ампіру більше не тиснула адміністративним впливом на архітекторів. Задекларовані принципи розвінчання культу дали можливість проектувальникам зазирнути за фасади кордону і дихнути вільною думкою світової архітектури. Звичайно, не можна переоцінювати вплив європейського й американського модернізму на радянську архітектуру шістдесятих, але саме в той час вона якнайкраще відобразила дух розвитку архітектурної думки середини ХХ століття.

Їй був притаманний лаконізм і логічність. Сильним був вплив ідеї поєднання природи й будівництва. Знову активно застосовувалися дешеві і сучасні матеріали — скло, бетон, метал. Спорудам були властиві широкі площі зі скла, геометризація об’ємів, лінійчатість декорування фасадів. Ще одна особливість – використання художніх робіт: мозаїки, барельєфів, сграфіто, вітражів тощо. Вони доповнювали мистецьку вартість усієї споруди. Майже в кожній великій громадській будівлі тих часів знайдемо якийсь художній твір різної техніки виконання. Цього не було у тридцятих.

 

 

Архітектура ґуґі - приклад футуристичного дизайну в США у 1950-х роках. Напрямку притаманні різні вигнуті і видуті форми, алюзії ракет, літальних апаратів, грибів, широке використання неонової підсвітки. В Луцьку є також об'єкт, дуже схожий на американські ґуґі-споруди. Це колишня зупинка на вулиці Глушець. Вона має нічну кольорову підсвітку.

 

 

Не можна оминути увагою ще одну оригінальну родзинку, зведену в центральному парку. Сьогодні її називають «Ротонда», у 1970-х – «Естрада». Над проектом працювало троє архітекторів – Л. Слюсаренко, А. Ващук та В. Храмцов. Споруду запроектували у вигляді квітки з діаметром «шапки» 26 метрів. Конструкція складалася із 26 «пелюсток», кожна з яких важить 5,5 тонн. Кожна «пелюстка» закріплена лише одним кінцем на основній точці опори. Загальна вага «квіточки» - приблизно 140 тонн. В тодішній Українській РСР, практика будівництва таких споруд застосувалася вперше. Закінчили «Ротонду» у кінці 1970-х років.

 

 

Приблизно наприкінці сімдесятих відбулася ерозія радянського модернізму. Це звісно не означало ані його раптового завершення, ані перетворення на щось не менш самобутнє. Після шістдесятих архітектори стали відходити від інтернаціонального стилю. Хоча і з цього історичного періоду ми знайдемо багато цікавих прикладів будівель.

 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.