Сьогодні туризм це звичне явище. У такому вигляді, як ми його розуміємо, на волинських теренах він виник приблизно на початку ХХ століття. Хоча різні мандрівники і описувачі земель бували тут набагааато раніше.

Більш-менш активний туристичний рух однозначно фіксується з 1920-х років. Тоді Волинське товариство краєзнавців і опіки над пам’ятками минулого та Волинське товариство приятелів наук докладали зусиль до туристичного розвитку Волинського воєводства. Вони готували екскурсії, складали маршрути, готували екскурсоводів. У волинській пресі тих часів дуже часто можна натрапити на повідомлення про організацію тієї чи іншої мандрівки. Мандрували волиняни різними способами: піші прогулянки, водні сплави, заїзди на автомобілях та мотоциклах. Немалу роль, звісно, відігравала й залізниця.

Саме залізниця була основним способом подорожі відомого доктора права, краєзнавця, популяризатора туризму Мєчислава Орловича. У 1929 році світ побачив його «Ілюстрований путівник по Волині», який став одним із кількох путівників авторства Орловича.

 

 Олика

 

«Найзручніший час для відвідування Волині – літні місяці, коли рослинність повністю розкривається, а дні довгі. Подорож на Волинське полісся рекомендується проводити під час весняної відлиги наприкінці березня та на початку квітня, коли край заливає величезна маса води. Осінь теж дуже гарна на Волині», – рекомендував своїм читачам мандрівник.

У своєму путівнику Орлович описав стан справ для туризму: дороги, комунікації, де зупинитися і поїсти, найцікавіші пам’ятки тощо. Путівник виявився гарним гідом для спраглих нових вражень. Він ілюстрований світлинами знаного фотографа Генрика Поддембського, що додало виданню більшої мистецької цінності.

За спостереженнями Орловича, готелі на Волині були доволі непогані. Майже вся готельна індустрія, особливо в менших містах, перебувала в єврейських руках. У більших містах, особливо у Луцьку, було достатньо порядних та чистих готелів.

Кращі ресторани можна було знайти у всіх великих містах. Зазвичай вони належали до польських товариств та польських підприємців. Менші належали чехам та євреям. Найбільші міста мали кондитерські.

 

 

Щоб побачити всю Волинь, Орлович рекомендував виділити два тижні. Час варто розподілити так. Пів дня пробути в Любомлі, пів дня в Луцьку, там же заночувати. Наступного дня поїхати в Олику та Клевань. Третій день – Острог, Новомалин, Межиріч Корецький, четвертий – Дубно і Мізоч, п’ятий, шостий і сьомий – Кременець, Почаїв, Вишнівець.

Наступний тиждень варто почати з візиту до Володимира, Устилуга, Низкинич, Зимного та Порицька, здійснити одноденну поїздку на Світязь, провести два дні на Поліссі, зупинившись у Чорторийську, щоб відвідати поле бою та польські військові кладовища поблизу Костюхнівки, витратити два дні на подорож у далекі райони Берестечка. Стир найкраще підходить для водних екскурсій.

До Луцька Орлович дістався потягом. Він описав приміщення вокзалу як «невеликий імпровізований дерев’яний будинок». Сьогодні місто має інший вокзал, збудований зовсім недавно за вимогою і примхою часу. Нині в місто не так зручно добиратися потягами. Наприклад, у часи Орловича з Варшави до Луцька ходив прямий потяг, сьогодні ж можна доїхати тільки автобусом.

 

 

В Луцьку 1929 року було 5 першокласних готелів. 4 із них розташовувалися на головній вулиці міста – Ягеллонській. Сьогодні це дуже мила, затишна пішохідна вулиця Лесі Українки, яка з’єднує старовинну частину міста із сучасним центром.

«Ціле місто збудоване вздовж довгої і широкої вулиці Ягеллонської, яка починається неподалік вокзалу, а закінчується біля старого міста», - ідеться в путівнику.

Орлович зазначає, які в Луцьку є ресторани і цукерні. Більшість із них, звичайно, розташовані на Ягеллонській. Одними із дуже колоритних закладів були турецькі кав’ярні. За описами місцевих старожилів, в них подавали дуже смачну каву з булочками-кайзерками, посипаними кунжутом. Каву варили і подавали оригінальні турки. Орлович пише у путівнику, що найкращим є вигляд на місто з замкової вежі.

 

Луцьк. Вулиця Ягеллонська (тепер Лесі Українки)

 

Путівник Орловича можна вважати першим туристичним путівником по Волині в сучасному розуміння. Навіть через століття він викличе зацікавлення в тих, хто хоче мандрувати Волинню.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.