У ході розвитку міста деякі рішення і проекти можуть залишатися з ним на сотню і більше років, впливаючи на цілі покоління. Буває і навпаки: коли минає стільки років, обставини змінюються настільки, що важливі, здавалося б, перетворення, затираються часом і в більшому масштабі вже не помітні.

У минулій статті ми розглянули п’ять вдалих позитивних містобудівних рішень міжвоєнного Луцька, частина з яких впливає на наше життя і сьогодні. Серед них влаштування дамби біля річки Стир у нинішньому центральному парку, влаштування централізованого водогону і каналізації в 1930-х, впорядкування судноплавства, розбудова нових районів, будівництво нинішньої вулиці Глушець.

Сьогодні подивимося, як радянська влада не хотіла враховувати попереднього розвитку і які невдалі рішення прийняла, з чого мусимо мучитися до сьогодні. Забігаючи наперед – у наступній статті для справедливого балансу розглянемо вдалі радянські проекти для Луцька.

«Озеро» і зміна русла Стиру

Сьогоднішній загальнозоологічний заказник місцевого значення «Гіндавське болото» сформувався історично. Поруч – річка Стир, історичні пам’ятки Луцька, давні приміські села Красне, Гнідава, Рованці. Посередині цього – шматочок багатої природи. В середині 1960-х років виникла ідея втрутитися в це середовище і наробити каскад штучних ставків між мостами на вулицях Гнідавська та Ковельська. Архітектори намагалися переконати тодішню владу, що цей проект не потрібний і шкідливий.

Та все ж втручання у природу відбулося. Вирили великий ставок, змінили русло річки Стир. У західній частині старого міста Стир вже не протікав, як сотні років тому. Більше того, вирішили спрямити русло і нижче за течією мосту на Ковельській. Втратилося історичне русло річки між ним і мостом на вулиці Шевченка. Заплаву річки під вулицею Шевченка засипали і збудували приладобудівний завод.

Це було серйозне втручання в історичну географічну структуру Луцька. Територія західної частини старого міста в районі осушеного старого русла почала занепадати і захаращуватися невластивою історичному середовищу забудовою. Збудували гуртожиток біля Братської церкви, який візуально відрізав старе місто від його давньої «ковельської» артерії.

 

За 100 років Луцьк утратив цю панораму з руслом Стиру

 

В результаті цих перетворень багато колоритних закутків історичного міста були втрачені назавжди, змінився давній міський ландшафт у цій частині. Занепад цього куточка між мостом і церквою затягнувся в часі й негативно впливає на розвиток цієї частини міста в наш час. Адже корисного тут нічого так і не з’явилося й історичний ландшафт вже втрачено.

Знищення центрального парку під забудову

Старші покоління, дитинство і молодість яких припало на 1950-ті та початок 1960-х років, добре знають це місце. Історія його появи доволі цікава і повчальна. З кінця ХІХ століття тут був базар, який що далі, то більше не влаштовував лучан. Бруд і нечистоти заповнювали цю територію під православним міським собором, який слугував своєрідною східною брамою в місто. Болото, змішане з відходами тваринного торгу, створювали антисанітарію. До сьогодні в архівах зберігаються сотні скарг мешканців до влади на ситуацію з базаром під собором.

Не вдаючись в історичні деталі, скажемо, що луцька влада на початку ХХ століття все ж змогла знайти сили і ресурси, щоб перенести звідси базар і, що ще цікавіше, на його місці влаштувати публічний сад, засадити рідкісними рослинами, розбити на зони і віддати різні зони під опіку різним установам та закладам міста. Так почалася історія центрального парку, що був на місці нинішнього Театрального майдану.

Парк не раз реконструювали і заново впорядковували. Це було улюблене місце відпочинку кількох поколінь лучан. Радянська влада, яка стабільно заіснувала в Луцьку вже після 1945 року, спочатку також дбала за парк, облаштувала його. Це місце продовжувало відігравати роль осередку культурного відпочинку.

 

Вхід у парк в 1950-х

 

Однак у 1960-х парку вирішили позбутися, а на його місці збудувати театр. Будівництво театру – хороша та конструктивна ідея, але коли це робиться коштом втрати гарного парку, то ідея на довгі роки вперед отримує за собою шлейф «так собі, по-радянськи».

Останні дерева парку ще росли наприкінці 1960-х років. У наш час від нього залишилося, можливо, одне-два дерева (праворуч драмтеатру), але і цю тезу треба перевірити. Знову ж таки, перетворення історичного міського простору відбулось.

Електропідстанція під замком

На фотографіях 1950-х років можемо побачити, що прямісінько на верхівці Владичої вежі замку стояла висока антена. Згодом її прибрали.

У 1960-х роках вже вирішували, де «посадити» нову електропідстанцію, яка живитиме центральну частину міста. Вирішили, що вона розміститься тут же – під стінами замку. Рішення влади не поділяли багато фахівців, які намагалися переконати, що це невдале місце. Проте задля економії коштів (незначної, як розказують учасники події) вирішили все ж збудувати підстанцію під замком.

 

 

Сьогодні цілком очевидно, що тут їй не місце. Її перенесення вартує значних зусиль та ресурсів. Такому об’єкту не місце в історичній частині міста і в мирний час. А тим більше під час війни, коли неточність ракетних обстрілів може сприяти тому, що пошкодженою буде якась історична пам’ятка, розташована поруч.

Базар під замком

Хоч і інша за категорією проблема, але територіально розташована поруч – ринок під замком. Середовище центрального ринку непритаманне історичному туристичному простору і насправді псує його. Скільки в Луцьку вже було словесних, юридичних і навіть фізичних баталій щодо перенесення ринку, а зрушити цю справу з місця важко.

Ринок почався із великого павільйону, який поволі обростав рядами та кіосками, аж поки не почав поглинати сусідні території, спочатку не відведені під ринок.

 

 З цього починався ринок. Малюнок Карела Якебека

 

Фактично, Луцьк стикається з такою ж проблемою, як на початку ХХ століття. Невідповідність ринку місцю, в якому він розташований. Проте місто має позитивний досвід у вирішенні таких питань. Коли, врешті-решт, базар таки перенесли, то в 1908 році на його місці відкрили публічний сад, який позитивно вплинув на місто в культурному, санітарному, екологічному значеннях на багато років уперед.

Безлика типова забудова

Однозначною вадою тогочасної системи можна вважати те, які були підходи в забудові міст пізнього СРСР. Панувало явище типового проекту забудови, який реалізовувався дуже багато разів, роблячи міста та села вельми схожими один на одного.

Заради справедливості варто сказати, що ідея типового будівництва не є поганою сама собою і застосовувалася далеко не тільки в СРСР. І вигадана вона була з метою економії, стандартизації, прискорення та спрощення будівництва. Це доречно застосувати там, де є в цьому нагальна необхідність. З огляду на розмах будівництва, наприклад, Луцька 1970-х, це може мати певне виправдання.

Якщо підійти до цього розумно, то навіть типові проекти можна використовувати так, щоб не спотворювати обличчя міста, не робити ту забудову безликою. Наприклад, можна комбінувати проекти, застосовувати їм обмежено, вигадувати багато інших способів увиразнення.

Цим же і займалися архітектори на місцях. Але це не вдавалося зробити у великих масштабах. Був певний набір стандартних будівель, рішень і підходів, але навіть їх не завжди могли використати у своєму арсеналі архітектори. Тому мандруючи від одного радянського міста до іншого, ми часто не бачимо між ними різниці. Вони всі однакові. А з огляду на зношеність з різних причин цієї забудови в наш час, вона виглядає не лише скрізь однаковою, а й депресивною, застарілою, деморалізованою.

 

Це Луцьк. Але схожий вигляд мають Чернігів, Запоріжжя, Рівне і Дніпро

 

Нам сьогодні легко «радити в минуле» людям, які працювали в конкретних складних обставинах. Уже нічого не зміниш. Вдалі і невдалі реалізовані ідеї стали ґрунтом, на якому нам далі розвивати Луцьк.

У наступній статті оглянемо здійснені позитивні проекти радянського Луцька.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.