Зазвичай архітектори Луцька працювали переважно в якомусь одному історичному періоді і їх можна легко проасоціювати саме з тим конкретним відтинком і певною культурою. Життя і творчість луцького архітектора Юрія (Єжи, Георгія) Бородіна припадає аж на три періоди: почав свою діяльність ще в міжвоєнний час, продовжив під час війни, а основні здобутки мав уже в часи повоєнного ранньорадянського Луцька.
Трохи біографії
Дотепер в інтернеті «гуляють» нечіткі відомості про роки й обставини життя Юрія Бородіна, засновані скоріше на чутках, тож хочеться додати кілька абзаців, написаних на підставі збережених документів Державного архіву Волинської області та Волинської філії ДІПРОМІСТО.
Юрій Бородін народився у 1911 році в Вільнюсі в родині військовослужбовця. Про те, як складалася доля родини, і про причини цього відомо мало. Як випливає з його автобіографії, протягом 1923-1925 років хлопець навчався у гімназії в місті Бидгощ, а в 1925-1930 – у державній гімназії ім. Тадеуша Костюшка в Луцьку. Того ж року він став практикантом у дорожному відділенні повітового сеймика в Луцьку.
Наступні три роки він провів у місті Гент в Бельгії. Бородін пише, що навчався у «Гентській політехніці», але окремого такого закладу не було. Скоріше всього, мається на увазі факультет інженерії та архітектури Гентського університету. Там він закінчив лише 1 курс, про що йому видали свідоцтво. На підставі цього свідоцтва та зданих іспитів Бородін поступив на другий курс Державної школи будівництва у Варшаві в 1935 році. Між Гентом і Варшавою Бородін проходив військову службу. У 1937 році він її закінчив зі званням «технік-будівельник».
Під час канікул у липні-серпні 1936 протягом двох місяців працював у технічному відділ луцького магістрату й отримував за це 100 злотих на місяць.
Гентський університет
Юрій Бородін
Луцьк перед війною активно розвивався. Виникали нові районі, велася забудова центральних вулиць 3-4поверховими торгово-офісними і житловими будівлями, також великий попит був і на однородинні котеджі у сусідніх із центром районах. У місті працювала велика когорта архітекторів, які за роки виробили собі ім’я і широку популярність серед замовників. Бородін у цю хвилю не встиг влитися, оскільки в цей час саме здобував освіту. В останні два передвоєнні роки він став працювати архітектором Олики. Це звісно було тільки початковим етапом його праці. В останні півроку перед війною – вже в Луцькому магістраті. Після початку війни чоловік був мобілізований на фронт і за його ж свідченнями, перебував у Варшаві до листопада 1939, коли вернувся в Луцьк. Протягом війни тут працював у різних організаціях інженером.
Немає жодних відомостей про те, як він пережив війну. Мабуть, робота інженером давала певне біль-менш спокійне життя в умовах окупації і постійної нестачі найнеобхіднішого. У 1939 році його дружина Марія народила доньку Аллу. У часи війни і після неї родина проживала на вулиці Болотній (до війни ця вулиця носила назву Зайковського). Сьогодні її не існує. Вона пролягала між нинішніми вулицями Винниченка та Нестора Бурчака. На місці колишньої Болотної тепер розташована Директорія та навчальний корпус ВНУ.
Праці Бородіна
Після війни Юрій Бородін став працювати інспектором з охорони пам’яток архітектури, а згодом і начальником відділу об’ємного проектування Волинського облпроекту. Виготовляв індивідуальні проекти будівель, займався плануванням районних центрів області. Так, у 1948 році він отримав подяку і премію за планування міста Володимира-Волинського.
Досить швидко Бородін зробив свій перший вклад в архітектуру міста. Біля міського парку ще в 1939 році за проектом відомого луцького архітектора Францішка Кокеша почали будувати приватний кінотеатр Софії Глікліх. Він мав називатися Polon. Встигли звести лише частину приміщення, у вересні 1939 року будівництво було законсервоване. Перед початком війни встигли звести залу, стіни, частково перекриття, прокласти інженерні мережі.
У 1940-х поряд із недобудованим кінотеатром розмістилися пожежна частина та музей. Та вже у 1951 році вирішили завершити споруду, а пожежну частину перенести. Того ж року Бородін склав проект відновлення кінотеатру і реконструкції його фасадів. Він був автором і головним інженером проекту. Канон сталінського дизайну ще був чинним, тож зрозуміло, що новий фасад Бородін виконав у класицистичному стилі.
З якихось причин такий масштабний проект не реалізували. Більше того, відмовилися і від ідеї кінотеатру. Через короткий час тут влаштували будинок культури зі значно скромнішим фасадом. Зараз це Палац культури міста Луцька. Правда, до сьогодні на другому поверсі фойє зала оздоблена розкішними колонами з ліпниною. Можливо, це спадок цього проекту Бородіна.
Палац культури в наш час
Фойє другого поверху
Як відомо, під час Другої світової війни комплекс споруд єзуїтів постраждав від авіабомб. Одна з них влучила у вежу костелу і та могла просто завалитися. У 1952 році Бородін виконав проект ліквідації аварійного стану вежі з кошторисом робіт. Основні види робіт: ін’єкції спеціальним пластичним бетоном у тріщини, закладання швів та скріплення вежі металом. Автор склав детальну інструкцію, як повинні відбуватися роботи.
Фрагмент креслень Бородіна, виконаних для ремонту вежі
Юрій Бородін був у складі групи фахівців, яка в 1954 році працювала над будівництвом школи №5. Він займав посаду начальника відділу, який розробляв генеральний план ділянки школи. Рівень його участі в розробці плану встановити важко. Сама ж споруда школи є типовим проектом і розроблялася не в Луцьку.
Генеральний план території школи №5
У ці ж роки Юрій Бородін працював над своїм головним проектом – будівлею волинського обкому. Збереглися його проміжні креслення фасадів і деталей. За ними можна встановити рівень думки автора щодо вигляду будівлі. У 1955 році фінальні креслення фасадів були готові і затверджені. До початку 1960-х будівлю звели. Вона разом із сусідніми будинками і майданом стали якісним архітектурним доповненням міського простору Луцька. Сьогодні це безсумнівно одна з дуже вагомих пам’яток.
Скоріше всього, Юрій Бородін працював і над майданом перед будівлею обкому. Зараз встановити важко, збережені документи не показують чіткого зв’язку, проте імовірно, Бородні був автором першого майдану перед обкомом 1954 року. Серед малюнків Бородіна збереглася фотографія з креслення без підпису. Перспективний план вулиці і майдану. На місці пізнішого цуму накреслена зовсім інші будівля. На цьому плані ми бачимо також відкритість теперішнього проспекту Волі на нинішній парк, відсутність будинків на одні стороні вулиці.
Через 9 років головним архітектором та інженером проекту благоустрою майдану був Ростислав Метельницький. Можливо, творчі ідеї Бородіна якось враховувалися, але його прізвище не цих пізніших кресленнях поряд із Метельницьким вже не фігурує. Імовірно, через те, що перед 1960 роком Бородін зайняв посаду головного архітектора Луцька, а розробкою майдану і житлового масиву довкола займалася інша організація – Волинський облпроект.
Перспективний план вулиці і майдану Бородіна
Дуже цікаві відомості про роль Бородіна в проектуванні майдану подає архітектор Богдан Колосок. Він пише, що саме Бородін першим висунув ідею відкритості майдану на парк та історичну забудову з замком.
«Ідея розкриття площі на живописну заплаву р. Стир належала колишньому головному архітекторові міста Г. В. Бородіну. Він перший гідно оцінив живописні види, що відкриваються з площі, на долину річки і на історичне ядро міста – нині історичко-архітектурний заповідник – і домігся відміни будівництва на цьому місці театру, який повинен був своїм головним фасадом замикати площу, а заднім орієнтуватися на долину і закривати таким чином ці види», - пише Колосок.
Вклад Юрія Бородіна вагомий і малознаний, але його творчими ідеями ми користуємося досі. Архітектор помер у 1977 році і похований на цвинтарі в Гаразджі.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
