Це був звичайний травень радянського обласного центру. Вже відходили паради на «майські», ленінські знамена скрутили й кинули у сирі підвали до наступних дат, а на Стиру перші судна відкривали навігацію. Нічого не віщувало біди.
Тоді Луцьк ще не був таким великим, як зараз. «Теремнівський поворот», де стояв пам’ятник Богдану Хмельницькому, вже вважався далеко від міста. На центральній вулиці Леніна уже відкрив двері новенький Обком у стилі сталінського ампіру. Поруч – от-от мали здатися в експлуатацію будівлі для партійних управлінців і соціалістичних трудящих з кінотеатром «Хроніка». Навколо споруджувався видовищний природно-архітектурний ансамбль з виглядом на стару забудову міста.
До речі, центрального парку також не було. Точніше, був, але в іншому місті. Половина сучасного Театрального майдану – це колишній міський парк, закладений ще в перші роки ХХ століття. Тоді – «городской садъ». Вулиця Сталіна, яка тягнулася повз парк – одне з улюблених місць для прогулянок.
Телебачення в Луцьку тоді ще не було в принципі. Єдина можливість дізнатися найоперативніші новини – радіо. Виходили й газети. Але вони поступалися в оперативності, хоча були масовим явищем.
Головна міська газета – «Радянська Волинь». Розгорнувши її зранку 20 травня, волинянин бачив стандартні заголовки тодішнього життя. На головній шпальті – про Микиту Хрущова і його промову на аеродромі в Берліні.
Колонка з прогнозом погоди подавалася не завжди, але 20 травня 1960 року було п’ятницею і прогноз був важливим для тих, хто у вихідні працює на городах, або просто збирається розпланувати вихідні для відпочинку. Звичайно ж, тільки активного – пасивний відпочинок не вітався.
Трудящий, який купив «Радянську Волинь», по дорозі на роботу читав таке:
«За даними гідрометеорологічної служби, сьогодні в Луцьку та області слід чекати хмарну з проясненнями погоду, місцями короткочасний дощ, гроза. Вітер західний, помірний, іноді сильний. Температура 17-22 градуси. В наступні два дні буде утримуватись тепла погода, місцями короткочасні дощі. Вітер помірний, інколи сильний».
20 травня вся Волинь вирушила спокійно на роботу, у школи, садочки, комуністичні канцелярії. А тим часом ніхто й не помітив, як із Середземного моря на область наближалися великі маси теплого повітря. Власне, тепло стало ще з 19 травня – до 27 градусів. А тим часом із півночі насувався величезний вал холодного повітря температурою 15-20 градусів.
Приблизно в обід обидві маси стали зустрічатися і утворювати вихроподібний циклон. Почалися тертя повітряних мас, конденсація пари у воду. А тим часом трудящі вже мріяли про вихідні. Малеча плекала надії на суботні мультики в кінотеатрі і морозиво. Комунальники матюкалися, кладучи асфальт. Річкою Стир на прогулянковому катері 150 учнів 1-4 класів відправилися у плавання.
Вітер здійнявся о 18:05 і одразу переріс у бурю. Кожен де був – зненацька опинився в небезпеці. Великий героїзм проявили капітан і матроси катера, які вже в сильний вітер таки змогли направити дітей з катера на берег. Вітер посилювався і став перевертати все, що погано лежало, висіло, коливалося у повітрі. Він крутив і здіймав предмети, перевертав дерева, зривав шифер, а то й цілі дахи, й одночасно починав заливати усе водою. Злива була такої сили, що її потім порівнювали із тропічними зливами південних країн. Ситуація погіршилася градом, яким лупив по всьому, розбивав шибки, нівечив дах, якому пощастило не бути зірваним ураганом.
Стихія в режимі катастрофи лютувала рівно півгодини. Далі почалася небаченої сили злива і тривала кілька годин. Люди були дуже налякані. Ближче до півночі дощ став стихати. Радіо не працювало, світла не було. Через систему протиповітряної оборони стали передавали екстренні повідомлення. На вулиці міста виїхали військові автомобілі з гучномовцем, через який стали оповіщувати населення про подію, закликати до спокою та порядку. Всі служби були негайно підняті. Не спали солдати усіх військових частин. Усі виїхали на розчищення завалів.
До сьогодні збереглися практично невідомі фотографії руйнувань у Луцьку авторства Ірини Левчанівської. На них видно, якої шкоди завдала негода. Вивернуті дерева в парку (де зараз драмтеатр), зірвані дахи, побиті вікна і будинки, затоплені вулиці.
Наслідки стихії ліквідували. Довгий час про неї в Луцьку нагадувала тільки «лиса» безшпилева вежа кірхи і спогади про безпомічність перед силами природи.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
