Напередодні осінніх виборів, тема політиків, як ніколи актуальна. Проте, хочемо розповісти не про сучасних державних мужів, а про політика з Волині, який жив 100 років тому.

Нас зацікавила постать Дмитра Федоровича Андро (1870 – не раніше 1921).

У короткій характеристиці про цього волинського політика сказано, що був він поміщиком, дворянином і володів значними земельними угіддями на території Рівненського повіту Волинської губернії.

Дмитро Андро походив із дворянського роду Волинської губернії. Його батьком був полковник Федір Андро (1845-1899), а матір’ю Тетяна Романова (1846-1870). Бабусею Дмитра була Анна Оленіна, до якої сватався поет Олександр Пушкін та присвячував їй вірші.

Родове помістя родини Андро знаходилось в містечку Деражно (зараз с. Деражне в Костопільському районі Рівненської області) на Волині. Маєток родина Дмитра купила в ХІХ ст. Це зробив предок граф, француз Ланжерон.

 

Дмитро Андро здобував освіту в Пажеському корпусі, який закінчив як хорунжий у 1890 році. В 1897 році він пішов у відставку на посаді сотника і переїхав у родове помістя на Волинь. Там його відразу обрали Рівненським повітовим предводителем дворянства. Відомо, що в Рівному Андро проживав на вул. Словацького у будинку під №7. За життя Андро це був Гоголівський провулок.

 

У 1906 році Дмитро Андро став членом Державної думи Російської імперії І скликання від Волинської губернії. Там він входив до складу правої ліберальної «Групи мирного оновлення». Був прибічником демократичних реформ. У 1911 році отримав чин статського радника.

Впродовж 1914-1915 років у місті Рівному займався виданням «Вісник Рівненського повітового земства».

У роки Першої світової війни займався державними поставками хліба.

Цікавою сторінкою в біографії Дмитра Андро є його участь в з'їзді хліборобів 29 квітня 1918 року в Києві, на якому було обрано генерала Павла Скоропадського гетьманом України.

 

Після того, Дмитро Андро із 8 травня до 1 грудня 1918 року був губернським старостою Волинської губернії за часів правління Павла Скоропадського.

Проте 1 грудня 1918 р. втік із Житомира до Києва під тиском Директорії УНР, а потім·вже до Одеси.

Весною 1919 року був на посаді міністра внутрішніх справ у Тимчасовому білому російському уряді в Одесі. Пізніше емігрував до Польщі у 1921 році. Подальша доля Дмитра Андро невідома.

З приватного життя відомо, що Д. Андро був вперше одружений на своїй троюрідній сестрі Софії (1879-1930-ті роки). У шлюбі народився син Микола (1899-1955). Пізніше він емігрував у Більгію. Другою дружиною Андро була Марія Скарчевська (1881-1947).

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.