Цегельня Глікліха уже стала майже легендарною. Вироби з її печі є предметом колекції, їх вишуковують і зберігають. Екскурсоводи показують на стінах будинків вмуровані цеглини з фірмовим штампом заводу.
Вона почала працювати у 1903 році. Місцевий підприємець із заможної родини купця Абрам Глікліх збудував цегельню на пагорбі між Красним і Гнідавою. На той час чоловіку було 40 років, а виробництво цегли було дуже перспективним, бо Луцьк став активно розвиватися, потреба в гарних виробах була немала. Давні райони розбудовувалися новими будинками: Мокрий Луг, Вулька, Гнідава, Кічкарівка, а також район Новое Строение. Це втрачений і сьогодні практично забутий міський топонім, який означав ділянку між проспектом Волі і Сапалаївкою – приблизно до Київського майдану, де вже було село Дворець.
Абрам Глікліх
Цегельна була не одна. Брати Лущевські також відкрили своє виробництво цегли. Одна з їхніх цегелень розташовувалася на нинішній вулиці Клима Савура. Ще одна – неподалік хутора Біваки в районі нинішньої Дубнівської.
Абрам Глікліх назвав свою цегельню досить промовисто – Лучанинъ. На багатьох виробах ставив відповідний штамп. Самі ці цеглини сьогодні так приємно випадково знайти на стіні якогось будинку в історичній частині Луцька. Матеріал для виробництво цегли Глікліх брав поруч. На вулиці Гірній і до цього часу залишилося незрозумілого походження провалля, яке вже заросло деревами. Це був глиняний кар’єр, який використовувався приблизно до 1970-х років.
Збереглися креслення території цегельні за перші два десятиліття діяльності. Вони свідчать, що завод був немаленьким і розрісся іншими виробництвами. Так, поруч був паровий млин, а також столярна майстерня із виготовлення вікон та дверей. Чи не тут майстри робили ті різьблені двері, якими ми сьогодні захоплюємося і часто використовуємо для селфі? Відомості, які б свідчили про достеменне походження конкретних луцьких ретро дверей зі столярні Глікліха, поки не знайдені.
План території цегельні Лучанинъ. Копія з Державного архіву Волинської
Фабриканти використовували піч кільцевої системи Гофмана. Фрідріх Едуард Гофман був німецьким будівельником та винахідником. У 1858 році він отримав патент на піч безперервної роботи у формі кільця, яка давала високу продуктивність. Першу таку піч збудували через рік біля міста Штеттін (в польській мові відоме як Щецін). Виробництво було успішне.
Через сім років Фрідріх Гофман уже був власником кількох цегелень. У 1867 році Гофман отримав Гран-прі за винахід кільцевої печі на Всесвітній виставці в Парижі. Вона була така масштабна і так вразила глядачів, мала стільки новинок, що знайшла свій відбиток у творчості таких відомих сьогодні людей, як Віктор Гюго, Ганс Крістіан Андерсен, Жуль Верн, Вінсент ван Гог. До речі, саме для серії цих виставок, тільки через 20 років, Гюстав Ейфель звів відому вежу.
Варто зазначити, що Гофман був не першим, хто придумав кільцеву піч. Приблизно за 20 років до нього інший німець вже винайшов такий спосіб виробництва, але не взяв патент.
Зведена Глікліхом в Луцьку піч системи Гофмана це замкнутий коридор, витягнутий еліптично. По центру – місце для вогню. По периметру – кімнати із цеглою, які обпалюються цим вогнем. Весь процес випалу побудований на взаємодії жарового каналу і системи вентиляції повітря. Подібний спосіб виробництва цегли тут використовували приблизно до 1970-х років.
Піч Гофмана із креслення споруд на цегельні Глікліха, 1920-ті. Копія з Державного архіву Волинської
В ті ж роки, коли Абрам Глікліх збудував цегельню, він зводив на вулиці Шосейній свій будинок, тепер один із найпомітніших на всій вулиці Лесі Українки. Можливо, він збудований із перших цеглин його заводу.
В радянський час завод націоналізували. Його перейменували на Луцький цегельний завод №3. Він працював приблизно до початку 2000-х років. Біля нього і досі живуть кілька родин, які працювали на цегельні одразу з повоєнних років до кінця його існування.
Цегельню «Лучанин» з піччю і трубою, яку видно на всіх історичних фотографіях цієї частини Луцька, знищили під час будівництва ЖК Супернова.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
