Загадка штучних пагорбів Єрусалиму
2500 років тому в південно-західних околицях Єрусалиму з'явилися гігантські рукотворні насипу із землі і каменю – висотою в шестиповерховий будинок. Їх призначення невідомо. Хто створив їх – незрозуміло. Місцеві жителі ласкаво називають один з них «Хар ха-Тахат» – Гора сідниці.
На початку ХХ століття археологи, які провадили тут розкопки, прорили в центрі округлої височини вертикальний штрек, ніби розділивши її на дві половинки. Але розгадати секрет насипів їм так і не вдалося.
В кінці липня в Управлінні стародавностей повідомили про результати чергових розкопок, які влаштували в цьому районі. В глибині землі під одним з пагорбів археологи натрапили на руїни будинків, побудованих близько 2700 років тому, і десятки таврованих уламків глеків. Це дало можливість фахівцям припустити, що в епоху Першого Храму на цьому місці були адміністративні будівлі Іудейського царства.
Проте, ці вражаючі знахідки створили більше питань, ніж відповідей. Чому адміністративний центр поховали під величезною купою землі та каміння? Чи ховаються й під сусідніми насипами руїни будівель і уламки кераміки?
Филистимляни в Єрусалимі?
Розпочинаючи з другої половини XIX століття, коли британські топографи з Фонду дослідження Палестини взялися вивчати Святу землю, на північний захід від Старого міста Єрусалима знайшли 19 штучних курганів. Більшість з них зосереджені в невеликому районі, площа якого – кілька квадратних кілометрів, в околицях біблійної долини Емек Рефаїм. На думку археологів, це може означати, що йдеться про якийсь єдиний феномен. Не всі рукотворні пагорби збереглися дотепер, а ті, що залишилися, оточені розкішними єрусалимськими новобудовами.
«Для зведення цих насипів потрібні величезні зусилля, – зазначає Юваль Барух, головний археолог Єрусалима, який представляє Управління стародавностей. Крім того, вони сконцентровані в одному районі. Все це робить малоймовірним припущення, що гігантські пагорби утворилися в результаті вивозу каменю з очищених під сільськогосподарські потреби площ. Запитання про те, хто і навіщо звів насип, залишається відкритим до цього часу. Щодо цього є різні теорії, і у кожної з них є свої сильні і слабкі сторони».
Один з перших загадкові єрусалимські пагорби в 1923 році досліджував американець Вільям Олбрайт, якого вважають батьком біблійної археології. Саме під час розкопок під його керівнийцтвом один з них, оточений сьогодні кварталом Гиват-масу, набрав форму ікла. Під гігантським насипом Олбрайт поховань не знайшли, але, тим не менш, він зазначив схожість між єрусалимськими рукотворними пагорбами і могильними курганами залізного віку, що в Греції.
Черепки, знайдені на місці розкопок, американський фахівець датував XI століттям до н.е. – це епоха пророка Шмуеля і царів Шауля і Давида. Проте, Олбрайт припустив, що пагорби в околицях Єрусалиму звели не євреї, а филистимляни, мабуть, через те, що він пояснював виникнення загадкових насипів зв'язком з грецькою культурою.
У наші дні більшість фахівців відкидає датування Олбрайта. Ніяких свідчень, які підтверджують причетність філістимлян до створення загадкових курганів, за минуле століття також не знайшли.
Капища ідолопоклонників або усипальниці монархів
У 1953 році ізраїльські археологи під керівництвом Рут Аміран досліджували кілька пагорбів і влаштували ґрунтовні розкопки одного з них, що біля кварталу Кирьят-Менахем. Аміран виявила, що під пагорбами захована закільцьованих стіна, яку переривають східцеві прольоти. Вони вели до площі, на якій археологи натрапили на сліди вогню і залишки згорілих кісток тварин. Дослідивши знайдені під курганом глиняні черепки, Аміран датувала їх VII-VIII ст. до н.е. – це епоха Іудейського царства.
Грунтуючись на цьому, Аміран припустила, що насипи були створені для релігійного обряду, але капища на них були зруйновані під час реформ царів Єзекії й Йосипа, які прагнули до централізації своєї влади і зміцнення статусу Єрусалимського храму. Це повністю відповідає датуванню знайдених під час розкопок глиняних черепків. Царі Єзекія і Йосія правили в кінці VIII ст. до н. е. і в другій половині VII ст. до н.е. відповідно. Знахідки, зроблені при розкопках сусідніх пагорбів, були датовані тим же періодом. Проте, археологи скептично ставляться до припущеннія, що рукотворні кургани використовувались в культових цілях.
Іншу теорію, пов'язану з призначенням загадкових пагорбів, висунув археолог Габріель Баркан з університету ім. Бар-Ілана. Порівнявши їх з подібними курганами на Кіпрі, Баркан припустив, що багаття, залишки яких виявила Аміран, не були пов'язані з релігійним культом. На його думку, на пагорбах в околицях Єрусалиму могли відбуватися поминальні церемонії на честь покійних монархів, які згадуються в Біблії. На підтвердження цієї версії Баркан зазначає той факт, що кількість штучних насипів приблизно відповідає числу царів Іудеї – їх було 21, розпочинаючи з царя Давида, який правив в XI ст. до н.е. і закінчуючи царем Седекією, який правив Іудеєю до руйнування Першого Храму і завоювання Єрусалиму Вавилоном в 586 р до н.е.
У Біблії згадується про похоронне багаття, яке запалювали в честь справедливих царів, наприклад, Аси, який правив Іудеєю в IX ст. до н. е. ( «І поклали його на ложі, що він наповнив пахощами та різними штучними оливою, і спалили їх для нього безліч», 2-а Хронік, 16:14). У той же час після смерті гріховного царя Йорама «Не спалив для нього народ його пахощів, як робили спалення батькам його» (2-а Хронік, 21:19).
За версією Баркан, подібні церемонії збирали величезну кількість громадян Іудеї, тому їх влаштовували за межами міста. Після їх завершення люди засипали камінням і землею місце спалення і, таким чином, виникали кургани пам'яті покійних монархів.
У цій теорії є один важливий недолік. Як зазначає археолог Ісраель Фінкельштейн з Тель-Авівського університету, більшість учених не довіряє датуванню Олбрайта. Прийнято вважати, що всі штучні кургани на південному заході Єрусалиму були насипані протягом VIII-VII ст. до н.е. Це не узгоджується з припущенням про те, що частина пагорбів була створена після смерті монархів, що правили Іудеєю в XI -X ст. до н.е.
Ассирія тут
Уже чотири роки археологи провадять розокопки кургану, що в кварталі Арнона, неподалік від нового посольства США в Єрусалимі. Це найбільший з усіх рукотворних пагорбів – його висота досягає 20 метрів, а площа – 7000 квадратних метрів. Для того, щоб насипати сьогодні такий пагорб, потрібні були б сотні вантажівок з каменями і грунтом.
Під час розкопок в цьому районі археологи знайшли стародавні винні преси та тавровані ручки глиняних глечиків. Ці знахідки, датовані VIII-VII ст. до н.е. підтверджують, що «в той час там був центр виробництва, складування і поширення сільськогосподарської продукції», – коментує співробітник Управління старовини Нерія Сапір, керівник розкопок в кварталі Арнона.
Сапір вагається з відповіддю на запитання, чому на початку VII ст. до н.е. цей центр опинився похованим під величезним горбом. Однак, на його думку, це може бути пов'язано з завоюванням Ізраїльського царства Ассирією в 721 р до н.е. Пагорб займає основні позиції на місцевості і дає можливість контролювати підходи до Єрусалиму з півдня і зі сходу.
«Той, хто насипав цей курган, хотів далеко бачити і прагнув до того, щоб його бачили здалеку, – говорить Сапір. – Він хотів продемонструвати всім свою міць. Він прагнув зробити наочним свою присутність». Не виключено, що це були ассірійці.
Головний археолог Єрусалима Юваль Барух зазначає, що практично всі висунуті фахівцями версії мають право на існування. Серед яких і та, відповідно до якої виникнення 19-і рукотворних пагорбів не пов'язане між собою, і причини створення кожного з них варто розглядати окремо. Археологи продовжують сперечатися, а розкопки, тим часом, тривають.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
