Сергій Заремба більше відомий в історії Луцька як поліцейський з лихою славою. Комісар державної поліції, який займав різні високі посади. На тортури з його ініціативи скаржилися в’язні луцької тюрми 1920-х. За його участі нібито вбили під час допиту члена КПЗУ Степана Бойка. Польський поет Владислав Броневський навіть згадує Зарембу у своєму вірші Psy policyjne w Łucku.
Але це не єдина роль Заремби в історії Луцька. Про три ролі розкажемо коротко, та найперше нас тут цікавить фрагмент забудови центральної частини міста, здійсненої на власних земельних ділянках.
Колаж Олександра Котиса
Як дізнаємося із праці історика Олега Разиграєва про державну поліцію на Волині в міжвоєнний час, Сергій Заремба народився у 1897 році в Могильові на Подолі. Воював поручником в російській армії під час Першої світової. В 1920 році заступив на службу до поліції. Встиг побувати в більшовицькому полоні в Одесі, звідки втік до Кременця на Волині. В першій половині 1920-х працював слідчим і викривав диверсійні та шпигунські організації.
До Луцька потрапив у 1925 році. Тут він став працювати на посаді керівника ІІ Окружного відділу Політичної поліції в Луцьку. В наступні роки займав і інші посади в поліції. У 1930 році брав активну участь в ліквідації КПЗУ на Волині. Попри не першу спробу звільнитися, остаточно залишив поліційну службу в 1931 році.
А далі займався зовсім не пов’язаною зі своєю попередньою сферою діяльністю – Сергій Заремба став підприємцем. В кооперації з компаньйонами придбав автобуси і став займатися перевезеннями. У 1931-1933 був монополістом із міських перевезень в Луцьку на автобусі. Очевидно,через свій важкий характер мав з цим проблеми. Адже в пресу просочилася інформація про його скандал із міською владою, через який Заремба втратив концесію на міські перевезення. І Луцьк на якийсь час залишився без перевізника.
Згодом Заремба вернувся в бізнес, та з’явилися і конкуренти. Все ж екс-поліцейський займав найбільшу частину ринку. Станом на 1936 рік в нього було аж 9 автобусів Chevrolet.
Автомобільна справа неабияк цікавила Зарембу. У 1935 році він став офіційним представником автомобільної компанії Polski Fiat S.A. Через нього відбувався продаж польського Фіату в усьому Волинському воєводстві. Прізвище Заремби також фігурує в діяльності Стрілецького союзу. Так, наприклад, під час мотоциклетного пробігу в 1935 році Заремба був технічним комісаром пробігу.
Третя роль Сергія Заремби – будівнича. Один із перспективних міських кварталів, який значно змінив свої обличчя у міжвоєнний період, а фактично, саме тоді повноцінно виник – це такий собі умовний «квадрат», обмежений нинішніми вулицями Лесі Українки – Кривий Вал – Богдана Хмельницького – південна сторона Театрального майдану з Палацом культури (на той час – вулиця Красінського). Тут утворився виключно міський характер забудови. Можна назвати цілу плеяду архітекторів і не менш іменитих власників тодішніх споруд, запроектованих цими будівничими.
У 1938 році Сергій Заремба звернувся до знаного луцького архітектора Францішка Кокеша. І замовив проектування одразу трьох будинків на витягнутій ділянці, яка починалася на вулиці 3 травня (Кривий Вал), тягнулася в глибину кварталу і виходила на Сєраковського (тепер Пушкіна). Ці ділянки екс-поліцейський купив у 1935 році в кафедральної капітули римо-католицької церкви.
Того ж року Кокеш запроектував каскад споруд у стилі функціоналізму. Їх збудували досить швидко. Вже 1 липня 1936 року Заремба почав у них жити.
Враховуючи розташування ділянки у комплексі кварталу забудови, вийшов доволі цікавий ряд споруд. З вулиці Кривий Вал фасад шириною всього 3 вікна. Сама споруда витягується вглибину забудови вулиці. Далі ще один будинок, який з півдня має два поверхи, а з півночі один через перепад рельєфу місцевості. І звершується ряд споруд Сергія Зармеби також вузьким будинком шириною всього на 3 вікна, який головним фасадом виходить на теперішню вулицю Пушкіна.
Всі ці три будинки збереглися. Перший має адресу Кривий Вал, 27. Зараз це житловий, на першому поверсі магазини. Центральний у дворі тепер є хостелом. Третій – Пушкіна, 5, також житловий.
Варто додати і про ще один будинок Сергія Заремби, який зберігся на вулиці Роговій. Житловий триповерховий будинок модерністської стилістики виглядає дещо самотньо поряд із одноповерховою садибною забудовою вулиці. Архітектор – Францішек Кокеш, березень 1938.
Будинок на Роговій, 26 належав Сергію Зарембі
Креслення фасаду з проекту цього будинка
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
