На початку 1937 року у Луцьку взялися за справу будівництва нового повітового шпиталю шпиталю. Потреба нового такого закладу назріла давно. Повітовий шпиталь на вулиці Пєрацького (Івана Франка, будівля збереглася) вже і розширили, та потреб він все одно не задовольняв. Тож вирішили звести новий на іншій вулиці. За задумом, це мала бути одна з найбільших лікарень у східній частині Речі Посполитої.

 

 

Наприкінці того ж року заклали перший камінь будівництва. Будівлю запроектували у стилі модернізму. Акцентом споруди був приймальний пункт з під’їзними доріжками по обидві сторони. Запроектований на 162 ліжка. Загалом витратити на будівництво планували 1,3 мільйона злотих. В перерахунку на сучасні гроші це 4,5 мільйона доларів!

Основний масив споруди встигли збудувати до війни, в останні місяці перед вереснем 1939 виконувалися завершальні роботи, у серпні провели воду і каналізацію, але сама лікарня так і не встигла запрацювати.

 

Ескіз лікарні із проекту 1930-х. Його ж і реалізували перед війною. Архітектор невідомий

 

Радянська влада, яка прийшла в 1939 році, продовжила будівництво із застосування «сталінського піклування про живу людину». Саме так формулювання вибрали автори статті про цю лікарню у часописі «Архітектура радянської України» 1941 року.

Архітектори швидко переробили проект, надавши будівлі класицистичного вигляду, притаманного тому режимові. У статті гордо заявлялося, що лікарню відкриють у 1941 році. Але як побачимо, не сталося ані цього, ані навіть переробки будівлі під нові стилістичні риси. Позаяк такі відомості є справжньою історичною рідкістю, процитуємо статтю повністю.

 

Прийшла нова влада – німецька. Напевне здійснювалися потуги для добудови лікарні. Вочевидь, щось змінили, бо кількість ліжок уже планувалася півтисячі. В про німецьких газетах є маса повідомлень за 1942 рік про будівництво лікарні в Луцьку із зазначенням, що вже скоро мають її завершити. У жовтні 1942 року міська лікарня переїхала в цю, на вулицю Львівську. Отже, вона запрацювала, принаймні частково. Те, що шпиталь не задіявся повноцінно, свідчить стаття 1944 року в луцькій газеті «Український голос», де йдеться про те, що станом на початок року в Луцьку діє три лікарні: на 40, на 100 і на 55 ліжок. Це аж ніяк не заявлені 500.

 

 

Завершували лікарню вже за часів «других совєтів». Це стала обласна лікарня, а з 1964 року – протитуберкульозна.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.