Однією із цікавих архітектурних пам’яток, які свого часу були на Волині, є палац у Великій Глуші. Сьогодні це село в Любешівському районі Волинської області. Нам вдалось розшукати світлини палацу в Великій Глуші, які датуються 1929 роком. Їх автором є відомий фотограф Станіслав Бохнінг.
В другій половині ХVІІІ ст. Великою Глушею заволоділа родина Красицьких. Коритницькому старості, графу Вінценту Красицькому (1709-1752) місцевість сподобалась і він вирішив тут оселитись та започаткувати нову родову гілку, яка була названа як волинсько-литовська. Відомо, що його дружиною була Марія Джозефа Шанявська гербу Юноша. В тогочасних джерелах про Красицького писали, що він є «дідичем Ворокомлі та Великої Глуші». Далі Велика Глуша перейшла у спадок до Станіслава Красицького, белзького підкоморія. Для довідки, «підкоморій» - це суддя у Речі Посполитій, який займався питаннями розмежування володінь, урядник земського шляхетського суду, якого обирала шляхта. Станіслав Красицький був одружений із Марією Полєтилувною. По спадку маєток у Великій Глуші перейшов до їх сина Кароля (1776-1845), який мав дружину Анну Броель-Плятер. Кароль в свою чергу заповів своєму сину маєток, отож володіння перейшли в руки Леона Красицького (який помер у 1853 р.).
Останнім власником палацу та маєтку у Великій Глуші по лінії родини Красицьких став син Леона – Едвард (помер у 1876 р.). Його дружиною була княгиня Габріеля Огіньська. В родині було п’ятеро доньок, тому палац у Великій Глуші успадкувала одна із них, а саме третя – Марія Казиміра. Вона вийшла заміж з графа Вінцеслава Любєнського (рік народження 1862). Саме тоді Велика Глуша офіційно перейшла у володіння до родини графів Любєнських.
Палац у Великій Глуші, 1929 р. Автор Станіслав Бохніг
Найстарішим зображенням палацу у Великій Глуші, є малюнок Наполеона Орди. З історії дізнаємось, що вкінці XVIII - на початку ХІХ ст. в Великій Глуші родина графів Красицьких звела палац в стилі італійської вілли, а це було дуже не типово для поліського регіону. Палац був справжньою родзинкою на яку приходили подивитись з усіх усюд.
З описів будівлі знаємо, що там був просторий стильний салон, їдальня та кілька спалень для господарів та гостей. На підлозі був дубовий паркет. В палаці можна було проживати цілий рік, це не була літня резиденція, адже в кожній кімнаті були муровані каміни, що робили перебування в палаці максимально комфортним.
Окрасою інтер’єру салону, в якому часто відбувались бали та музичні вечори було фортепіано французької марки Плейель, привезене з самого Парижу. На стінах кімнат були англійські та французькі гравюри, замовлені в Європі, умисне для інтер’єру палацу Красицьких. Посеред стелі салону висіла велика бронзова люстра.
Меблі палацу були підібрані, в тоді модному, інтер’єрному стилі французького правителя Людовіка XIV, ампір та із махагонієвого дерева.
Проте найбільш вартісною була родинна бібліотека, яка зберігалась в окремому кабінеті. Стародруки XVI ст., які вже тоді становили велику цінність були сховані від домашніх та гостей, господарем маєтку в спеціальних скринях, що дозволяли їх зберігати довгий період. Скоріше всього родина графа переїхала до Польщі, невідомо чи змогли вони вивести все добро, чи його розікрали. Також не знаємо про долю цінної бібліотеки.
Ікона Божої Матері із Ченстохови, XVIII ст. з колекції палацу у Великій Глуші
Ікона з апостолом, XVIII ст. з колекції палацу у Великій Глуші
Велика Глуша на мапі 1931 року
В часи Другої світової війни палац графів Красицьких спочатку був спалений, а вже потім розібраний місцевими жителями на цеглу.
Впевнені, що якби палац зберігся до наших часів, він би міг стати цікавим туристичним об’єктом для Волині, звичайно, якби був відреставрований.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
