Історія рукавичок налічує кілька тисяч років. За цей чималий термін їхній символізм трохи розмився в хвилях глобалізації і масового виробництва, проте деякий фетишистский статус рукавички все ж зберегли.
Як і сотні років тому, нікого не дивують прості теплі рукавиці або захисні рукавички для садових та інших робіт, і навіть їмо ми в деяких випадках в рукавичках, як це робили в Стародавньому Римі (наприклад, практика поглинання бургерів в чорних рукавичках популярна в ресторанах).
Виготовлені з мережива, органзи, тонкої шкіри або розшиті перлами, рукавички так само високо цінуються, як і в минулі століття. Дім Schiaparelli відродив традицію пишних рукавичок, які прирівнюються до твору мистецтва. У фетиш- і БДСМ-культурах рукавички зі шкіри, латексу і вінілу зведені в еротичний культ поряд з взуттям.
Згадуємо, як розвивався один з найкрасивіших предметів гардеробу.
У Стародавньому Єгипті, в XIV столітті до нашої ери, існували спеціальні мішечки для руки, в яких пізніше робили виступ для великого пальця. У них їли і працювали. У гробниці Тутанхамона, також були знайдені рукавички з розділеними пальцями. Носіння рукавичок було обов'язковим привілеєм знаті і жерців і неодмінним ритуальним атрибутом.
Ассірійці носили рукавички ретельної вичинки в знак високого походження, а в Стародавньому Римі та Стародавній Греції воїни носили спеціальні міцні рукавички, які захищали кисті рук від поранень. Як і в Єгипті, греки використовували рукавички для сільськогосподарських робіт. У гомерівській "Одіссеї", наприклад, є опис того, як батько Одіссея просапує в рукавичках бур'яни.
У Римі ж аксесуар отримав більш широке поширення: рукавички виконували з льону та шовку, носили з апломбом в самих різних ситуаціях або використовували для захисту рук від гарячої їжі. Гладіатори в боях міцно обмотували руки шкіряними ременями, залишаючи відкритими пальці. Подібну інтерпретацію можна було зустріти в цирках початку ХХ століття, а пізніше - в рок-культурі та інших андеграундних течіях.
Також в Греції, Єгипті, Римі, Сирії і Туреччині мали популярність кулачні бої, в яких використовували свого роду "боксерські" рукавички, - такі були знайдені в Англії, на місці розкопок легіонерського табору. Знахідку датували 120 р. до н.е.
Близько Х століття нашої ери рукавички з'явилися в побуті у європейців. Однією з головних функцій як і раніше була захисна. Воїни і лицарі користувалися щільними рукавичками, укріпленими кольчугою і панцерними пластинами, а представники знаті у полюванні використовували майстерно виконаний аксесуар зі шкіри.
У XII столітті з'явилися цілі локальні виробництва - цехи майстрів-рукавичників, які приймали замовлення від благородних панів, королівської знаті і придворних. У XIII столітті рукавички почали шити для дам. А в період Пізнього Середньовіччя рукавички з практичного атрибута перейшли в статус модного аксесуара.
Рукавичка стала символом влади. Єпископи брали рукавичку при вступі в сан, знатні городяни отримували її в знак дарованих привілеїв, а лицарі присягали з нею на вірність короні.
До XV століття з'явився навіть цілий "рукавичковий" етикет - звід правил, говорити про те, в яких місцях не варто з'являтися без рукавичок, а куди в них, навпаки, приходити не можна. Відвідувати знатних статусних осіб без рукавичок, наприклад, заборонялося.
Поступово рукавички знаходили все більш винятковий статус, а майстри виготовляли для багатих людей справжні витвори мистецтва. Існують також перекази про те, як предмет розкоші перетворювався в зброю: Катерина Медічі, за різними даними, подарувала пару розкішних рукавичок, просочених отрутою, дружині Генріха Наваррського.
Втім, частіше рукавички виконували захисну функцію, як, наприклад, у випадку з дорогими подарунками, які було прийнято робити в ті часи, - книгами. Сторінки фоліантів особливо часто просочували отрутами - і рукавички могли вберегти господаря від смерті.
У XVI столітті, в 1566 році, Єлизавета I з'явилася на церемонії в Оксфорді в довгих рукавичках, до ліктя, - королеву прийнято вважати законодавицею подібної моди. Однак високу популярність довгі рукавички отримали лише до XVIII століття.
Чоловічі рукавички в XVIII столітті грали другорядну роль. Всьому виною мода на пишні і довгі мереживні манжети в чоловічому костюмі, які майже закривають кисть. Навіть мушкетери носили всього одну рукавичку - на руці, в якій тримали шпагу.
Однак Наполеон Бонапарт, який був великим модником, повернув моду на чоловічі рукавички. Великий полководець вважав, що цей атрибут надає чоловікові особливо строгий і войовничий вигляд. Відомо, що його особиста колекція налічувала близько 240 пар рукавичок.
Шити рукавички в промислових масштабах в XVIII столітті почав француз Ксав'є Жюв'єн. Він визначив і вивчив більше 30 видів розмірів рук і розробив спеціальний крій, який дозволяв рукавичці щільно облягати руку.
У XIX столітті англієць Джеймс Вінтер винайшов машину, на якій можна було шити витончені шкіряні рукавички. З цього моменту вартість виробів знизилася, а виробництво зросло.
В Англії чоловікам пропонувалося міняти рукавички близько 6 раз в день (звідси і відомий вислів "Міняти як рукавички"). Довгий час модними вважалися рукавички, виготовлені у французькому містечку Гренобль, але вироби якоїсь мадам Перрін мали більш високу якість і вишукане оздоблення, так що незабаром стали справжнім мікротрендом.
У різних країнах протягом XIX - початку XX століття почали купувати вузькофункціональні рукавички: для занять спортом, водіння автомобіля, прогулянок і світських прийомів.
XX століття ознаменувалося відкриттями модних будинків і мануфактур. У 1910 році італієць Данте Труссарді відкрив у містечку Бергамо майстерню з ремонту та пошиття рукавичок і вже незабаром прославився високоякісним товаром, знайшовши клієнтів навіть серед монарших родин.
Незважаючи на масове виробництво, добре зшиті рукавички з цінного матеріалу мали міцний статус виключної і розкішної речі. Носіння рукавичок прирівнювалося до ознак хорошого тону і манер. Модельєр-сюрреаліст Ельза Скіапареллі винайшла дивовижну модель рукавичок з накладними нігтями червоного кольору, які через 90 років "реінкарнував" для модного будинку дизайнер Бертран Гійон.
У 1950-х головним модним атрибутом нарівні зі складними капелюшками були світле коротке рукавички з кольорового замші і трикотажу. Не одна модна зйомка тих років присвячена цьому предмету.
Зірки Голлівуду, яких зводили в статус небожителів, підтримували моду на рукавички - з розтрубами, хутряною облямівкою і манжетами, розшиті золотими нитками і кристалами. Особливо високою популярністю рукавички користувалися в період з 1920-х до 1970-х. У різні періоди зовнішній вигляд рукавичок змінювався під впливом тенденцій і обстановки: воєн, криз і економічних підйомів.
У фільмі "Сніданок у Тіффані" Одрі Хепберн з'являється в довгих темних рукавичках, які створив Юбер де Живанши. У них вона нагадувала полотна П'єра Огюста Ренуара. До середини 60-х в моду увійшли короткі рукавички спортивного плану, якими елегантно доповнювали короткі сукні та костюми зі спідницями.
У 1980-х, в період економічного розквіту США і країн Європи, суспільство знову звернулося до розкоші - в моду повернулися довгі і шкіряні рукавички. В цей же період представники богеми, артисти, рок-виконавці та бунтарі поголовно носили шкіряні рукавиці.
У 90-ті роки культ рукавичок спровокував Тьєрі Мюглер: його фантастичні покази завжди супроводжувалися виходами моделей в фетиш-образах з облягаючими рукавичками.
Протягом останніх 30 років рукавички піддавалися безлічі модних інтерпретацій: вони ставали зовсім крихітними - на півруки і навіть на два пальця, або, навпаки, знаходили гіпероб'ємні манжети.
Сьогодні ми зіткнулися з необхідністю носити рукавички в обов'язковому порядку, з метою захисту від вірусу COVID-19, і, ймовірно, продовжимо традицію носіння цього предмета в майбутньому. Кращі естетичні орієнтири - аксесуари в колекціях Джона Гальяно для Maison Margiela, П'єрпаоло Піччолі для Valentino, Дріса Ван Нотена і Жан-Поля Готьє.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
