Джерело: Gazeta.ua

21 травня 1471-го в німецькому місті Нюрнбергу в сім'ї золотих і срібних справ майстра, вихідця з угорського містечка Ейтас Альбрехта Дюрера з'явився на світ син, названий на честь батька. Ми знаємо Альбрехта Дюрера як відомого художника доби Відродження, математика і теоретика мистецтва.

Пропонуємо цікаві факти про художника.

У його батьків за 19 років народилося 18 дітей. Вижило тільки троє: Альбрехт і Ганс — художники й Ендреас — ювелір.

Брати Альбрехт і Ганс Дюрери мали хист до малювання. На їхнє формування як художників дуже вплинув батько, який мав майстерню. Помітивши потяг синів до навчання, він віддав їх до школи, де ті швидко й легко навчилися читати й писати. Після школи хлопці вчилися батьківському ремеслу і малювали. Батько оцінив цей потяг і віддав їх вчитися до відомого в Нюрнберзі художника і скульптора Міхаеля Вольгемута.

Далі, за середньовічним звичаєм, підмайстер мав вирушити в подорож, щоб ознайомитися з художниками і мистецтвом інших країв. Адже тільки самостійна практика давала право на звання майстра.

Їхній батько не мав можливості відправити на навчання обох синів. Тож навесні 1490 року брати кинули жереб. Щасливий випав старшому Альбрехтові. Він удосконалював майстерність у Франкфурті-на-Майні, Базелі, Страсбурзі, Венеції. Встав на ноги й за кілька років повернувся додому.

"Тепер я маю досить грошей, щоб оплатити твоє навчання", — сказав він Гансові.

Той показав покручені пальці:

"Я більше ніколи не зможу малювати. Я понівечив руки, працюючи, щоб ти міг навчатися".

Згодом Альбрехт увічнив ці руки у своїх роботах. А Ганс далі допомагав йому в майстерні.

Славу Альбрехт Дюрер здобув у 27 років: 1498-го він випустив альбом гравюр "Апокаліпсис". Наприкінці 15 cт. в Європі вирували війни, епідемії, голод. Їх сприймали як заслужену кару за гріхи. Ширилися чутки про кінець світу. Тож тема була на часі. "Я звеличую велику майстерність Альбрехта Дюрера-гравера, яка дозволяє йому без допомоги фарб, самими лише чорними штрихами, передати все доступне зору й почуттям людини... Він може зобразити навіть те, що, здавалося б, не може бути зображене — вогонь, промені, серпанок туману, грім, почуття і душу, ледь не сам голос", — писав письменник-гуманіст Еразм Роттердамський, вражений творами митця.

Під час однієї з подорожей 23-річний Альбрехт довідався, що батько без відома сина засватав йому наречену зі знатного роду банкірів та фінансових представників родини Медічі в Німеччині з посагом у 200 флоринів. На честь цієї події у 1493 році Дюрер написав "Автопортрет" (Лувр, Париж), щоб майбутні родичі змогли побачити його до весілля. Після одруження з Агнесою Фрай Дюрер більше міг не думати про заробіток і зміг повністю присвятити себе мистецтву. Крім того, за тодішніми правилами, майстром вважали тільки одруженого художника.

У Дюрера і його дружини не було дітей. У жодного з його братів теж, тому рід Дюрерів закінчився.

Не мав також і учнів, бо ніхто з них довго не витримував такого навчання. Він був надто суворим і вимогливим, постійно втручався в їхнє приватне життя. У "Книзі про живопис" він радить учителям майбутнього художника оберігати його від жінок: щоб "не жив би з ними разом, щоб він їх не бачив і навіть не торкався б їх, як остерігався б і всього нечистого".

Дюрер перший автопортрет написав у 12 років. Малював себе постійно й із задоволенням. Природа наділила його красивим тілом, гордою осанкою, витонченими рисами обличчя. Він дбав про зовнішність. Любив прикраси й дорогий одяг.

Альбрехт був упевнений у своїй геніальності, він прагнув лише досконалості. Усе життя шукав математичну формулу краси. Закінчив тільки 2 класи латинської школи, однак сучасники вважали його надзвичайно освіченим. Знання здобував самоосвітою. Залишив по собі трактати з фортифікації, механіки й теорії мистецтва, вірші, щоденники. Дюрер став першим німецьким митцем-ученим і художником-мислителем.

Трактат "Керівництво до вимірювання за допомогою циркуля та лінійки" задумувався як практичний посібник для художників, але став також першим німецьким підручником з геометрії. В ньому Дюрер послідовно викладає основи геометрії, перспективи, торкається питань оптики, астрономії, розглядає архітектурні форми, розробляє теорію орнаменту.

Ще за життя його визнали найвидатнішим художником Німеччини. Королі, герцоги, князі, кардинали мріяли бути увічненими на його картинах. У лютому 1512-го до майстерні Дюрера завітав імператор Максиміліан І. Він замовив свій портрет — 3х3,5 м. На виготовлення гравюри пішло 192 дошки. Імператор зробив Альбрехта придворним художником і призначив щорічну ренту в 100 гульденів.

Його слава поширилася всією Європою, він підтримував дружні стосунки з більшістю видатних майстрів того часу, включно з Рафаелем, Джованні Белліні та, через Лоренцо ді Креді, з Леонардо да Вінчі.

Він є автором 3 гравюр, що зображують карти південної і північної півкулі зоряного неба, а також східної півкулі планети.

Дюрер визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії (гравюри по дереву), який поставив її на рівень справжнього мистецтва. Створив 374 ксилогравюри і 83 гравюри на міді.

Збереглося близько 40 картин і 1000 малюнків Дюрера: пейзажі, портрети, замальовки людей, тварин і рослин.

Він залишив вагомий внесок у вітражну справу як дизайнер: за його схемами і ескізами створювали вітражі інші склярі.

Він був приємним співрозмовником, з промовою "солодкою і дотепною". Всі, хто знали художника, вважали його гідною, чудовою людиною, він прагнув до чесноти, але не був ні похмурим, ні зарозумілим. Дюрер вмів насолоджуватися життям "і навіть в старості користувався благами музики і гімнастики тією мірою, в якій вони доступні цьому вікові".

Альбрехт Дюрер був також спритним підприємцем. Він придбав копіювальний прес, аби з його малюнків, перенесених на дошки, робити копії. Підмайстри продавали їх на великих торжищах і виставках по всій Європі. Напередодні ярмарків художник навіть сам ставав до верстата. А його дружина особисто відвозила великі партії робіт на щорічний ярмарок у Франкфурті-на-Майні.

Альбрехт Дюрер одним із перших звернувся до послуг торгових агентів. Коли прийшло міжнародне визнання, почали з'являтися підробки його гравюр. Недобросовісні ремісники наживалися на славі митця. Дюрер чи не вперше взявся захищати авторські права. Під час перебування у Венеції 1505 року художник подав до суду на якогось Маркантоніо Раймонді. Той копіював роботи і ставив "авторський" підпис Дюрера. Вирок суду був такий: "піратові" дозволили копіювати гравюри Дюрера. Однак підписувати їх він мав власним ім'ям.

Митець помер 6 квітня 1528 року на 56 році життя від малярії, на яку заразився під час подорожей до Італії. Похований на нюрнберзькому цвинтарі св. Йоганна. На його надгробку вибитий напис: "Тут поховано все, що було смертного від Альбрехта Дюрера".

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.