Перший чемпіонат Волині з футболу відбувся у 1929 році. Його виграли військовики із рівненського ПКС «Сокіл». У 1930 році у Луцьку за ініціативи інспектора Яна Плотніцького та комісара Яна Беренди утворилася нова футбольна команда – «Поліційний клуб спортовий» (ПКС). Команда швидко здобула визнання і в 1932 році стартувала у чемпіонаті Волині, згодом ставши найавторитетнішим футбольним клубом Волинського воєводства. При тім Луцьк у цих змаганнях окрім ПКС, репрезентували ще команда військових ВКС та єврейська "Гасмонея".

Відзначимо, що більшість успіхів ПКС були зв’язані із тереном саме Волині, адже в матчах за вихід до Ліги Польської лучани мали все ж блідий вигляд, тільки інколи чіпляючись за шанси підвищитися в класі. Все ж рівень розвитку футболу на східних кресах Речі Посполитої не відповідав вищій лізі.

Але футбол у Луцьку любили й він був у 1930-ті роки однією із найпопулярніших розваг містян. Перша причина цьому – новий міський стадіон ім. Пілсудського, який відкрився у 1933 році, а друга - гра, яку показували їхні улюбленці з ПКС. Вона була завжди наступальною та агресивною. До слова, до зведення у 1933 року міського стадіону, поєдинки у Луцьку гралися на стадіоні, що був біля замку.

У чемпіонаті Волинського воєводства у різні сезони змагалися 8-10 команд із Луцька, Рівного, Кременця, Ковеля, Володимира-Волинського, Костополя. Луцький ПКС виборов чотири титули чемпіона Волині – у 1934, 1935, 1938, 1939 рр.

Найкраще перехідні матчі луцьким поліціянтам вдалися у 1938 році. Тоді суперниками ПКС у 4-й перехідній групі стали ВКС з Гродно, брестська Погонь і Маккабія з Вільно. Лучани виграли цю групу, завоювавши 10 з 12 очок. Але у фінальній пульці за право грати у Лізі Польській ПКС конкуренції командам з Лодзя і Кракова об’єктивно скласти не міг.

Ось склад ПКС 1930-1935 рр.: воротар Віктор Должанський, захист – Суходольський, Мазур, Пятровський, півзахист – Савицький, Гавр, нападаючі – Беренда, Косяр, Леонід Молчановський, Мирослав, Міхал Зеленов, Василь Ведмеденко, Піршель.

Про одного з найвідоміших луцьких гравців, Міхала Зеленова, клубній прес-службі розповів його син Ярослав Зеленов, багаторічний концертмейстер обласного муздрамтеатру ім. Т.Г. Шевченка. Він же надав й унікальні архівні фото, які публікуємо на сайті з його згоди.

…Міхал (Михайло) Зеленов народився у 1910 році в Луцьку. Закінчив церковно-приходську школу при Покровському храмі, а в 1927-го – гімназію імені Лесі Українки. Міхал заробляв приватними уроками, співав у хорі... У ПКС Зеленов прийшов у 1933-у, грав правого нападника. Мав на футболці ігровий номер 10. Вважався місцевою футбольною зіркою, багато забивав.

1935-го Міхала призвали на строкову службу в польську армію. У Хожуві закінчив школу підхорунжого (сержанта). Після служби у 1936-у продовжував грати за ПКС.

Коли почалася Друга світова війна, Зеленова мобілізували й Міхал дуже швидко потрапив у полон. До червня 1941 року футболіст працював у трудових таборах на території Німеччини.

Через те, що уряди нацистів Третьоху рейху та комуністів СРСР товаришували, часто вдавалося повертати в’язнів додому. Так сталося й із Міхалом Зеленовим. Перед самим початком німецького вторгнення до СРСР футболіст повернувся додому в уже радянський Луцьк. Але вже за кілька днів розпочалося вторгнення Німеччини до СРСР й Міхала призвали уже в Червону армію.

Зеленов пройшов усю війну й у 1945-му дістав важке поранення в руку від німецького снайпера. Праву руку від ампутації йому врятував хірург, але по війні грати у футбол Міхал вже не міг – був футбольним арбітром. Михайло Васильовича Зеленова не стало у 1988 році.

Долі інших гравців луцького ПКС також унікальні. Воротар Віктор Должанський також втрапив у німецький полон. Йому вдалося утекти з табору у Франції. Він навіть потрапив в Англію, де й оселився по війні. Кажуть, що у 1970-ті Должанський приїздив до Луцька й зустрічався із ріднею.

Нападник Леонід Молчановський був товаришем Зеленова. Народився у Дубно, там дебютував у чемпіонаті Волині й відразу відзначився дублем. Потім декілька років захищав кольори рівненської «Погоні», а в середині 1930-х перейшов до луцького ПКС. У 1937-у Леонід Молчановський перейшов до «Балтики» з Гдині, грав за збірну Польщі. Леонід повернувся у Дубно, де в 1940-1941 рр. знову виступав за місцевий «Сокіл».

- Батько розповідав, що ПКС грало в атакуючий футбол, - пригадує Ярослав Зеленов. - Мали від клубу тільки форму та стареньку вантажівку, на якій діставалися на гостьові матчі. Добові платили у вигляді харчування та сувенірів. Але гравцям ПКС допомагали вигравати висока культура, взаємовиручка на тренуваннях і в побуті. І, звісно, патріотизм, бо відчували, що відстоюють честь міста, а городяни вболівають за них.