Відомо, що на території Волині в різні часи існували замки, палаци та резиденції. Не всі вони збереглись до наших часів, деякі залишились лише на фото та в спогадах очевидців.

В Ковельському районі Волинської області розташоване здавалося б звичайне українське село Велицьк. Проте минуле цього волинського населеного пункту має цікаву сторінку історії.

В XVIII ст. Велицьк був резиденцією відомого білорусько-литовського магнатського роду Сапігів (Сапєгів). В XVI-XVIII ст. вони посідали високі державно-військові посади у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій, були власниками великих земельних маєтностей. Сапіги були другим, після Радзівілів найбагатшим і найвпливовішим родом у Литві.

В третій чверті XVIII ст., представник родини Сапігів побудував мисливську резиденцію в Велицьку.

Ініціатором зведення резиденції на Волині був Юзеф Сапіга (1737-1792), державний і військовий діяч Великого князівства Литовського, гусарський полковник (1758-1774), кравчий великий литовський.

 

Юзеф Сапіга в дитинстві, XVIII ст.

 

У 1758 р. Юзеф Сапіга був обраний послом до сейму. З 1763 р. був прихильником партії великого гетьмана литовського Михайла Казимира Радзивілла Рибоньки. Цікавим фактом є те, що з липня 1769 р. Юзеф Сапіга брав активну участь у створенні в Великому князівстві Литовському Барської конфедерації. Після її поразки в 1772 р. Юзеф Сапіга разом з дружиною Теофіль поїхав до Франції. У наступні роки подружжя проживало в Страсбурзі і Парижі.

Лише в 1777 році Сапіга знову повернувся на батьківщину. Місце для побудови мисливської резиденції було вибране не випадково, адже знаходилось воно посеред розлогих ковельських лісів і було прекрасним місцем для мисливців.

Юзеф Сапіга володів з XVІІІ ст. Велицьком разом із своєю дружиною Терезою Яблоновською, яка в 1802 році продала Велицьк, офіцеру та депутату сейму, графу Ігнатію Лобажевському гербу Лада (1750-1826). Він був одружений із Юлією із родини Нарбутт. Потім маєток та резиденція перейшла в руки їх сину Ігнатію, який мав трьох синів: Станіслава, Ярослава, Броніслава.

 

Юзеф Сапіга, XVIII ст.

 

Велицьку резиденцію отримав у спадок старший син Станіслав. Його дружиною була Марія Тележинська. В подружжя було двійко синів Єжи та Володимир. Саме Єжи був останнім власником палацу, і в 1939 році переїхав із Велицька до Польщі.

Дерев’яний будинок – резиденція, зведений князем Сапігою, являв собою одноповерхову будівлю з мансардним дахом. По центру планування будівлі знаходився квадратний просторий вестибюль та салон, в якому часто організовували пишні бали.

Крім того, в будівлі було чотири спальні кімнати, дві з яких відрізнялись по кольору інтер’єру: голуба та жовта, інші просто підписані як гостьові. Також до послуг господарів були столова, зброярня.

Окрасою та даниною тогочасною моди була кімната в китайському стилі. Гострий інтерес до всього китайського захопив Європу якраз в кінці XVII століття. Аристократи наказували зодчим прикрашати покої шовковими ширмами, віялами та вазами.

Відомо, що китайську кімнату прикрашали полотна з видами на Волинський край. Окрасою кімнати було велика люстра в артистичному стилі та дерев’яний різьблений камін.

 

 

Фасад будівлі був прикрашений колонами, які дозволяли велицькій резиденції претендувати на звання «палацика», як її називали тоді. Із бальної зали вели сходи на терасу і до парку, який оточував будинок.

Як уже було згадано велицький ганок підпирали чотири колони, витесані із давньої деревини. Ширина кожної колони була приблизно за тодішньою мірою лікоть, це десь близько 48 см. До самого свого часу зруйнування фасад будівлі мав ідеальний вигляд, що не можна сказати про його інтер’єр, який був зруйнований станом на 1916 рік.

Розмір бальної зали був 10 на 12 метрів. Стіни зали були прикрашені гобеленами. Маємо відомості й про меблі з маєтку. Під стіною стояли крісла з чорного дерева. Зброярня містила цінну колекцію зброї князів Сапігів. На сукні кольору амарант виблискували луки, пістолети, мисливська зброя, привезена з цілого світу та упряж на чотири коні з родинними гербами Сапігів.

 

 

Окрема кімната була відведена для гри в більярд. Усі двері та вікна були виконанні, і відповідали стилю Людовіка XVI. За часів Сапігів в будинку найпопулярнішою була кімната, яка називалась театральною та концертною. В велицькому «палацику» були полотна відомих митців, а саме таких як: Мірис Сильвестр, Жан-Батіст Пільман.

Парк був розпланований на геометрично рівні частини, які сполучались стежками. Здебільшого зелені насадження становили клени, граби, ялини та в’язи.

Резиденція проіснувала до 1916 року, коли внаслідок нищівного пожару була знищена для сучасників і вже ніколи не мала первісний вигляд. У міжвоєнний період за свідченням представників родини Лобажевських, на території маєтку був військовий аеродром. У радянський час будівля резиденції була перебудована і там розташували школу.

До історії Велицька як резиденції варто додати, що першим власниками Велицька ще в XVІ ст. був князь Гжегож Кожановіч, який називав себе князем велицьким. Існують перекази, що в пожежі 1916 року згинула єдина мапа Велицького князівства, яка потім була у власності Сапігів. Далі в XVІ-XVІІ ст. велицький маєток переходив із рук в руки до Божобагатих, Єло-Малицьких, Лисаковських і перед Сапігами ним володів Олександр Немирич.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.