Одним із найстаріших сіл Рівненщини є Городок. Населений пункт знаходиться недалеко від міста Рівного.
Відомо, що XV ст. Городок був у власності князів Несвізьких. Саме там знаходилась одна із їх резиденцій. Місцевість пов’язують з іменами князів Семена Несвізького, його дружини Марії Рівненської та доньки Анастасії Збаразької Гольшанської. Остання перед смертю заповіла Городок разом із навколишніми селами Києво-Печерському монастирю у Києві. В результаті, замочок, який на той час був у Городку на певний час в XVI ст. стає садибою монахів та резиденцією єпископів, митрополитів та архімандритів із Києво-Печерської Лаври.
Потім для Городка на Рівненщині настали не прості часи. Він переходив із рук в руки до різних власників. Це тривало до 1730 року, коли населеним пунктом заволодів Анастасій Шептицький, греко-католицький митрополит.
В сьогоднішній публікації хочемо розповісти про палац Городку та цікаві моменти з його історії. Зазначимо на початку, що будівля дійшла до наших часів, сьогодні там розташований жіночий монастир.
Городок, Генрик Пейєр, 1860-ті роки
Городок, Наполеон Орда
29 жовтня 1801 року імператор Олександр І підписав графу Валентину Ладислав Естергазі дарчу грамоту на власність Городком та його землями. Після смерті графа Естергазі, маєток перейшов у спадок до його сина, а пізніше далеким родичам, які проживали на території Австрії. Проте дослідник волинських резиденцій Роман Афтаназі подає у своєму багатотомному виданні інформацію, що Городок потрапив у власність до графів Естергазі після Третього поділу Польщі у 1790-х роках. Угорський емігрант Естергазі, був спеціальним агентом французького графа д'Артуа, брата Людовика XVI, короля Франції. Відомо, що у 1890 році Естергазі емігрував до Російської імперії.
До речі, не можемо не згадати, що початок кар’єри Валентина Естергазі тісно пов’язаний із французькою королевою Марією-Антуанеттою, яка вела досить веселе життя про дворі. Естергазі був одним із її фаворитів. Він був у близькому оточенні королеви, часто розважав її історіями про походи, а також розповідями, що його рід почався від самого Атілли, вождя гунів. Королева навіть сама обрала для Естергазі наречену, дуже багату і значно молодша за нього, а також зробила графа губернатором і полковником гусарського полку. Королева була настільки захоплена Естергазі, що навіть оплачувала гігантські карткові борги і допомогла красеню купити собі чин. Під час Революції королева зізналася мадам де Поліньяк: «Я знаю тільки двох справжніх друзів в світі: вас і графа Естергазі». Сьогодні в Франції зберігається велике листування королеви та Естергазі.
В Городку Естергазі мешкав із родиною аж до своєї смерті 4 серпня 1805 р. Помер він у віці 64 роки, похований був на католицькому парафіяльному цвинтарі у Рівному. Дослідник О.С. Петренко розповідає в своїй статті цікавий факт про заповіт В. Естергазі. Відомо, що документ був складений 1 серпня 1800 р. у Городку. Естергазі вимагав у заповіті, щоб його тіло поховали без будь-яких особливих церемоній на найближчому цвинтарі від того місця, де він помре. Свої маєтки він передавав у володіння дружині Марії-Францисці-Урсулі, яку дуже кохав. Саме тому одним із пунктів була вимога, покласти в гроб портрет дружини.
В 1879 році Городок із маєтностями придбав барон Рудольф фон Штейнгель, який був статським радником, працював інженером шляхів сполучення в різний час на будівництві Петрогадської, Московсько-Рязанської, Московсько-Курської, Балтійської та Ростово-Владикавказької залізниць. Останні власником Городка був його син Федір. Він успадкував його у 1892 році, після смерті батька, маєтність охоплювала понад 700 десятин землі.
Власник палацу Валентин Естергазі
Марія-Антуанетта, французька королева
Барон Федір фон Штейнгель, ХХ ст
На представлених фото часів міжвоєнного періоду можемо якраз побачити резиденцію в Городку, коли нею володів Федір фон Штейнгель.
З історії палацу відомо, що нова будівля на старих мурах постала в Городку в XVIII ст. ще за часів барона Валентина Естергазі. Палац був покритий ґонтовим дахом. Була це двохповерхова будівля, з цокольним поверхом нижче першого поверху. Його головний фасад був прикрашений неглибоким портиком з чотирма іонічними колонами.
Масивні колони несли гладкі балки та трикутний фронтон, оточений карнизом. Під портиком був балкон, який на всю ширину покривав ковану балюстраду. Бічні секції фасаду були гладкими. Ззаду, як колишній монастир, палац з'єднувався безпосередньо з церквою.
Зовнішнє оздоблення всієї будівлі обмежувалося скромними карнизами підвіконня та широким профільованим карнизом. До 1914 року палац ззовні зберігався жовтий колір. Про інтер’єр кімнат, на жаль, нічого не відомо. Спробуємо про нього розповісти в наступних публікаціях. Палац разом із церквою утворювали цікаве поєднання. На одній із світлин 1930-х років можна побачити ці дві будівлі, засніжені взимку. Варто сказати, що автором світлин із Городка 1930-х років є польський археолог Людвік Савицький.
Палац в Городку, 1930-ті роки
Окремої публікації вартує розповідь про діяльність останнього власника палацу, зокрема, про створення ним музею археологічних та етнографічних експонатів. Це був приватний місцевий музей змішаного історичного, археологічного й етнографічного спрямування. Городоцький музей вважається першим відкритим у Волинській губернії світським музеєм. Заснований він був у 1896 році.
Проте повернемось до палацу та маєтку. Відомо, що резиденція була оточена парком, який у 1820 р. створив Діонісій Міклер. В парку були висаджені тополі та інші декоративні дерева: жовтий каштан, чорна береза. Парк в Городку вважався одним із найкращих на Волині.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
