Тема особистих відносин завжди викликала у людей неабиякий інтерес. Сьогодні розповімо нашим читачам про шлюбні оголошення, які були актуальні сто років тому.
Роль сучасних сайтів знайомств та соціальних мереж, де часто знайомляться волиняни, на початку ХХ століття успішно виконували спеціалізовані газети, які випускалися практично у всіх великих містах та деяких містечках.
Оголошення були чимось схожі на статуси, хоча часто відвертіші у своїх вимогах до другої половинки.
В короткому оголошення могли чітко описати зовнішність, майновий стан, характер, інших, хто не підходив під вимоги, просили не турбувати, як то кажуть. Цікаво, що оголошення не супроводжувались фото! Тобто знайомились майже всліпу. І бували часті випадки, коли люди після таких знайомств закохувались та створювали сім’ї. До речі, подібну практику знайомства активно практикували протягом ХХ століття, проте, стиль написання оголошення все ж різнився.
Часто в оголошенні не приховували майнового стану та власного доходу, поставлених цілей і необхідних фінансових гарантій ...
Кожен хотів бути оригінальним.
Цікавим є оголошення з міста Рівного 1913 року. Чоловік писав такі слова на сторінках газети: «ШУКАЮ багату даму або панянку, дружину - друга життя, яка бажала б жити зі мною в Америці. Я православний, маю тридцять три роки, інтелігентний, люблю тихе сімейне життя. Прошу відгукнутися до 10 травня 1913 року. Антон Кінцель». Ймовірно, чоловік вказав чіткі строки, бо планував покинути Волинь, покладався на долю і хотів вже із дамою серця емігрувати до США.
Наступне оголошення 1910 року інкогніто і волинянка не називає свого імені. Вона пише такі слова «Бажаю вийти заміж за лікаря. Віком 60 - 66 років, або фельдшера, здорового, непитущого, з невеликими коштами. Маю власний будинок і сад. У містечку, де я проживаю дуже потрібен лікар. Бажаю відкрити аптеку. Сама здорова, симпатична, господиня, акушерка. Серйозну пропозицію письмово прошу вислати разом із своїм фото. Адреса містечко Бережниця, Волинської губернії, Луцького повіту, до запитання, М.Г.». Тут в оголошенні жінка окрім чоловіка шукала ще й партнера по бізнесу, а також лікаря для містечка. Цікаво, якого вона була віку, якщо шукала чоловіка за 60?
Уявіть, але були випадки, коли через пресу другу половинку своїм дітям шукали батьки. До прикладу маємо таке оголошення, де матір намагається знайти пару сину.
«Матір сердечно бажає одружити молодого, морального, єдиного сина від першого шлюбу, спадкового дворянина, службовця на державній службі, на молодій, миловидній, музичній вдові або єдиній доньці (можна з купецтва). Бажано хороше придане або дохідна нерухомість. Прошу поставитися серйозно». Видно мама «балувана»… Нічого не скажеш.
Газети були чудовим місцем, де розміщували свої оголошення-пастки шлюбні аферисти, такі собі Остапи Бендери, які хотіли знайти наречену з приданим. Свою фінансову неспроможність вони подавали під солодким соусом. Хоть би ось так.
«Заради шлюбу бажаю познайомитися з цікавою і багатою особою. Сам багатий душею, але в фінансових засобах маю потребу. Фотографічну картку вишлю. Житомир.»
Або до прикладу таке оголошення молодого мрійника із незрозумілим місцем роботи, але дуже люблячим красу.
«ЛЮБЛЮ КРАСУ у всіх її проявах: красу духу і красу тілесну. Тонкі нюанси почуттів, захоплюючі переливи настроїв, люблю також, як красиву зовнішність, гарне вбрання. Хто однаково зі мною мислить відгукнися. Мета - шлюб. Я - представник вільної професії, молодий».
Як бачимо, кожен старався привернути увагу до своєї персони. Хтось описував все як є, хтось прикрашав деталі. В наступних публікаціях продовжимо вас знайомити із цікавими знахідками із ретро преси.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
