У 1887 році в маєток у Антонінах на Волині переїхав новий власник, граф Юзеф Миколай Потоцький. Він успадкував його від матері Марії Сангушко. Разом із Антонінами (сучасна Хмельницька область) граф Потоцький став господарем на території розміром 63 тис. га.
Юзеф Миколай був цікавою особистістю, у спадок сучасникам він залишив багато спогадів про свої подорожі, які він здійснював вкінці ХІХ – на початку ХХ ст. до Африки, Азії, Далекого Сходу. Сьогодні, ці праці оцифровані й усі бажаючі можуть їх переглянути, зокрема, в он-лайн бібліотеці польського проекту «Polona».
Що відомо про графа Потоцького? Який до речі, був тогочасним волинським депутатом. Він входив до числа 13 депутатів, які представляли інтереси волинян протягом 1906-1911 року і входили до складу Державної думи Російської імперії Першого скликання. Він належав до автономістів, входив до складу «Групи західних окраїн».
Сучасники знали його як підприємця-цукрозаводчика. Це тому, що Потоцький був власником Шепетівського та Кременчуцького цукрового заводів. На той час вони були одними із найбільших та найпотужніших у всій Волинській губернії. Серед маєтностей графа був і лісопильний завод в урочищі Паньково Піщівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
Юзеф Миколай Потоцький народився 8 вересня 1862 року у місті Львів, в родині польських землевласників. Його батьками були граф Альфред Потоцький, австрійський намісник Галичини у 1875—1883 рр., та княжна Марія Санґушко.
У 1896–1901 рр. граф Потоцький був віце-президентом сільськогосподарського товариства у Києві. Був почесним головою сільськогосподарського товариства у Старокостянтинові.
Граф Потоцький в Індії, малюнок 1896. Тут і далі джерела фото: www.polona.pl, https://plus.nowiny24.pl/
Граф Потоцький з мисливцями, Цейлон, 1896
Гелена Радзивілл під час подорожі, 1890-ті роки
Граф Потоцький на сафарі в Африці, поч. ХХ ст.
Граф Потоцький під час подорожі Африкою, поч. ХХ ст.
Граф Потоцький (в центрі) з мисливцями та місцевим африканським населенням, кін. ХІХ ст.
Сьогодні фото мисливців та їх здобичі викликають справжній осуд у суспільства, проте ще 100 років тому мисливські трофеї сприймались абсолютно інакше. Серед знаті було популярно займатись мисливством, а справжньою розкішшю були так звані сафарі до Африки. Граф Потоцький був їх активним учасником. Правда окрім трофеїв, він ще з кожної подорожі привозив спогади, фото та малюнки, які сьогодні розглядати дуже цікаво. За це Потоцького вважали найвідомішим польським мисливцем свого часу.
З подорожей по світу Потоцький привозив різних екзотичних тварин, які часто прогулювались по території маєтку в Антонінах. Також на Волині Потоцький організовував мисливські виправи, на які приїздили любителі полювання із цілої Європи.
Записки мандрівника Юзефа Потоцького містять низку цінних відомостей як для початківців, так і для більш просунутих мисливців, а також для великої групи людей, абсолютно не знаючих теми полювання. Описи екзотичної природи, поведінки тварин, звичаї та вірування місцевих жителів, історія подорожей та економічні відносини, що панували в різних країнах все це розповідає граф Потоцький.
Табір графа під час сафарі чи просто подорожі до Африки найчастіше складався із складався із п’ятдесяти багажних верблюдів та понад півсотні людей, серед них часто був путівник Аліхар, пастухи тварин, конвої, слуги, кухарі, навіть жінка, яка охороняла овець. В таких умовах життя табору сприяло дружбі з тубільцями, які викликали велику прихильність мандрівників:
Проте фортуна не завжди посміхалась графу, і після Першої світової війни, він втратив більшість своїх земельних володінь та виїхав до Польщі, а пізніше — до Франції. До самої смерті він проживав у замку Монтрезор.
У 1922 році Юзеф Миколай Потоцький потрапив у автомобільну аварію під час подорожі Францією, внаслідок чого отримав пошкодження, які призвели до смерті 25 серпня 1922 року. Похований був один із найбагатших волинян на цвинтарі міста Монтрезор.
З приватного життя графа знаємо, що він був одужений із Хеленою Радзивілл (1874-1958). В родині було двійко синів: Роман Антоній (1893—1971) і Юзеф Альфред (1895—1968). На одній із знайдених світлин можна побачити як виглядало сімейство.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
