Хочемо представити нашим читачам нову цікаву знахідку ретро світлин із Волині, які раніше не були дуже відомі. Фото датуються по часу 1914-1918 роками, тобто періодом Першої світової війни. Окрім того із передвоєнної преси нам вдалось дізнатись цікаві факти про Волинь початку ХХ століття, які напевно зацікавлять наших читачів.
Музика під час роботи
До прикладу в одній із статей часопису «ВНУТРЕННIЯ ИЗВѢСТIЯ» за 1911 рік вдалось натрапити на цікавий факт із повсякденного життя. Стаття носила назву «Музика для робітників». В ній ішлось проте, що останнім часом дуже поширилася розвага сільських робітників, особливо на бурякових плантаціях, музикою. Дослівно: «З музикою робітників виводять на поле, там вона грає протягом дня і проводжає їх з поля. Музика для робітників, очевидно, була введена плантаторами з конкуренції, так як кожному бажано в жнивну пору привернути до себе побільше робочих». Ось такі цікаві умови були в деяких селян Волинської губернії напередодні війни.
Торгівля людьми
В 1908 році у Волинській губернії була розкрита організація по доставці «живого товару» до міста Константинополя і інші турецькі міста. Організована банда функціонувала кілька років. На чолі її стояв адвокат Брусилівський, що проживав у місті Житомир. Саме він організував виготовлення фальшивих паспортів для жінок. В результаті спецоперації було заарештовано поки четверо злочинців, інші зникли за кордон. Про цей факт повідомляла газета «Російське слово» в номері за 11 листопада (29 жовтня) 1908року.
Другий факт торгівлі людьми на Волині був зафіксований у 1909 році. Одна мешканка міста Дубно Волинської губернії, Богоцька заявила жандармам київської станції про те, що невідома жінка заманила її сестру, 17-річну дівчину із Дубно, і відвезла її до Києва. Дівчина, якимось чином змогла повідомити родичів і ті забили в сполох. Проте в Києві жандарми вже розшукати молоду волинянку не змогли, можливо її вже відвезли до Константинополя…
Торгівля церковними приходами
Факт торгівля церковним приходом був зафіксований на Волині в 1911 році. І сталось це неподалік міста Луцька в селі Омельно (сучасний Ківерцівський район). В публікації того часу йшлось: «Давно вже ходили чутки, що на Волині практикується торгівля священицькими місцями. В даний час ці чутки підтверджуються».
Священик села Омельне о. Сльозко звернувся в синод з проханням, в якому повідомляє, що він, всупереч бажанню своєму і прихожан, і без будь-якої провини, переведений в іншу парафію, а на його місце призначений священик Андрій Ракс, за переміщення якого було заплачено 5000 руб. «Так як слух про це проник вже і в друк і до сих пір не спростований, то синод зажадав відгук за змістом цієї скарги від волинського єпархіального начальства. О. Сльозко посилено підтримують «союзники», і справа загрожує стати вельми гучною». Тому історія із продажем приходів на Волині вийшла далеко за межі регіону і про неї писали навіть столичні ЗМІ.
Війна була важким випробовуванням для місцевого населення. В середині серпня 1915 року почалася «примусова евакуація» в стоверстовій прикордонній смузі Волинської, Подільської і Бессарабської губерній. Все населення від 12 до 50 років, виселили до східних губерній Російської імперії. Примусова евакуація супроводжувалася «знищенням» запасів продовольства, відведенням худоби, коней, що було для багатьох волинян найбільшим лихом і повним руйнуванням їх планів на майбутнє.
Тому саме завдяки таким кадрам можна краще дізнатись як виглядала тогочасна Волинь, напевно багато кадрів були зроблені в перші дні війни, бо місцевого населення ще багато в селах, і вони попали в кадр до фотографа. Роздивляючись бачимо, що хтось торгує на базарі, хтось поспішає, а хтось просто здивовано розглядає фотографа.
На фото є міста Луцьк, Володимир, Берестечко та села Боратин (Луцький р-н), Боровичі (Маневицький), Перемиль (Горохівський).
Також на світлинах є храми, зокрема, церква в селі Боровичі на Маневиччині, Успенський собор у Володимирі.
Цікавим зразком тогочасної архітектури, яка, на жаль, сьогодні є майже втрачена, є будівля волинського млину. Точне місце його розташування невідоме.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
