Джерело: l-ukrainka.name

Сі пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості. Деякі з них Леся знала від своєї матері. Олена Пчілка з любов’ю переносила в родинне життя кращі мелодії, які находила в народі.

Частина мелодій була списана мною з голосу Лесі 1899 і 1900 року в Гадячому і в Києві, а частина – 1907 і 1908 року в Балаклаві і Ялті. Деякі тексти записала Леся і її брат Михайло Косач коло 1890 року безпосередньо від волинських селянок і селян, але більшу часть Леся держала в пам’яті ввесь свій вік і продиктувала мені в кінці мая і початку червня 1913 року в Кутаїсі.

 – К.Квітка

 

Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає

Запис К.В.Квітки

Ой у Луцьку, славнім місті, капелія грає,

молодая Бондарівна цілу ніч гуляє. (2)

Ой казали-говорили старенькії люде:

– Ой не гуляй, Бондарівно, лихо тобі буде. (2)

– Хоч я ходжу, хоч гуляю до свеї охоти,

таки ж бо я не втеряю дівоцької цноти. (2)

Був в ту пору пан Каньовський в Луцьку на охоті,

довідавсь о Бондарівні і о її цноті. (2)

Гей, як крикнув пан Каньовський: – Давайте сідельце,

там гуляє Бондарівна, кипить моє серце! (2)

Ой то звелів пан Каньовський музиці заграти,

а сам узяв Бондарівну та й став обіймати. (2)

Молодая Бондарівна жартів не приймала,

як одвела білу ручку та й у писок дала. (2)

Ой казали-говорили старенькії люде:

– Тікай, тікай, Бондарівно, біда тобі буде! (2)

Утікала Бондарівна помежи крамами,

а за нею три жовніри з голими шаблями. (2)

Ой догнали Бондарівну на новому мості:

– Ой вернися, Бондарівно, просить пан у гості. (2)

– Чи волієш, Бондарівно, меду-вина пити,

чи волієш, Бондарівно, в сирій землі гнити? (2)

– Волію ж я, пан Каньовський, в сирій землі пріти,

ніж з тобою, вражий ляше, меду-вина пити! (2)

У нашої Бондарівни в фартушку мережка,

куди несли Бондарівну – кривавая стежка. (2)

У нашої Бондарівни шовковая стрічка,

куди несли Бондарівну – кривавая річка. (2)

 

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.