Волинська говірка цікава і самобутня, багата на оригінальні лексеми. Сьогодні піде мова про маловідомі говіркові слова, поширені на півдні Волинської області.

Вóрок (ч. р.) – капюшон, полотняна торба для зціджування сиру.

Вурґíнія (ж. р.) – жоржина.

Габéлок (ч. р.) – дитина.

Гризá (ж. р.) – клопіт, турботи, негаразди.

Ґадзýра (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця.

Ґірóнія (ж. р.) – жоржина.

Дзіндзіляка (ч. р.) – павук.

Джúґа (ж. р.) – чуб, коротко підстрижене волосся на лобній частині голови.

Духéнка (ж. р.) – сукня; різновид сукні з довгими рукавами та комірцем.

Жижýня (ж. р.) – вогонь.

Капуцúни (мн.) – айстри.

Кóбашка (ж. р.) – заглибина в стіні, полиця, те саме, що ґадзýра.

Нюхтики (мн.) – нагідки, календула.

Пáзлітка (ж. р.) – фольга, блискучий папір для оздоблення ікон.

Папунюня (ж. р.) – хліб (дитяче).

Пікєлок (ч. р.) – припічок, нижня частина печі, заглибина під піччю.

П’юрник (ч. р.) – пенал, давній дерев’яний пенал.

Сáчок (ч. р.) – жіночий піджак.

Скíпчик (ч. р.) – дійниця, відро, в яке доять молоко.

Страпизяки (мн.) – хащі, зарості.

Тарафéля (с. р.) – різні дрібнички, мотлох, сміття, непотрібні речі.

Тульóбашок (ч. р.) – пиріг із виїденою начинкою, розламаний, надкушений пиріг.

Цюприки (мн.) – чорнобривці.

Записала Лісова (Садова) Лариса Олександрівна від Філат Лідії Іванівни, 1934 р.н., освіта неповна середня, уродженки та жительки села Борисковичі Горохівського району Волинської області взимку 2006 року.

Маловідомі волинські слова потребують фіксації, адже саме таким лексемам насамперед загрожує зникнення. Кожне з наведених слів відображає багатство та унікальність говірки села Борисковичі як яскравого репрезентанта говірок півдня Волинської області.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.