Місто Іваничі
«Першим власником села був Іваницький».
Село Щенятин
«Колись, ше давно в нашому селі був пан. Мав великий маєток, багатий був. І було в того пана двоє синів. Пан уже був старей і слабей. Коли він вмерав, то попросив синів, шоб вони жиле разом, не сварились. Батько умер. І не довго було тої злагоди в братив. Вони зразу після смерті батька почали сваритись, жертись, як щенята. Нияк ни могли поділитись багатством. Після тих сварок один син пішов жити за ричку. І, напевно, від того почали звати Великий Щенятин. А той, що за ричкою - Малий Щенятин».
Село Литовеж
«Тута був городок над Бугом. Погранічніки ходили, гра-ніца була. І того люди тута почали посилятися. Ше чула, шо в городку літовський князь Ягайло построїв тут собі замок. Він їхав з жінкою Ядвігою і дітьми. Той замок стояв на горі і кругом було опущено водою. Казали, шо той замок пішов під воду. І говорять зараз, шо бачили тиї двері в замок. Вони жилізні, а над тими дверима високий обрив».
* * *
«Колись городок звали Літовеж, бо була тут построена вежа літовським князем. Потім на городок напали туркі. Дочка князя побачила і вистрілила з лука. Вона попала в турецького хана і убила його. Турки за ніч насипали йому могилу шапками і того ту гору назвали Турова гора. Потом ше тута було повстаніє і городок став селом».
* * *
«Колись давно, як ше в нашому краї панували литовські кнєзі, в нашому селі сидів литовський кнєзь. На літо він приїжджав з и свою жінкою оглядати свої землі. Для того збудував він на горі, коло річки Буг літню вежу. Бона зи всіх сторін була оточена водою і видно було з неї всю округу, всі його землі. Але не довго панували литовці. Дочєсу прогнали їх з нашої землі, а літня вежа ше довго стояла на горі. Кажуть стариї люди, шо від її назви стало наше сило зватися Літовиж».
Село Колона
«Колесь через територію села проходила колона воєнних і стала на постій».
* * *
«Зразу було мало людей і жиле вони на їдній колонії, а посли стали заселєти і стала Колона».
* * *
«Колесь на тому місці був ліс і його вірубували і складали у колони і село стало називатись Колона».
Село Гряди
«Наше сило колись звалось Калосий. За силом була греда. Як розганяле хуторе, то усі з граде муселе пирийте у сило. Того стале на ціле село казате Граде».
Село Грибовиця
«Наше село звуть Грибовиця. Воно так завше звалось. Ста-реї люде казали, шо тутика кулесь було багацько лісу. Ліси теї були вилекі, густеї. В цих лісах було багато грибів. Теї місця називали гребницькі. Люди утикали вуд панив й строїли хате кала тих лісив. Туго є стіко хуторив. їх називали гребницькі. А потом вже Грибовиця».
Село Заставне
«Було колесь село над Бугом. Кули пришле татаре, спалели те сило гет чисто. Тилько жар устався на тому місці. З того пушла і назва - Жджери чи Жджари. В нас кажут жар і жер. Бу встали з жару. За саветив сило назвали Заставне, бу за ча-сив війни тутика й стуяла дванадцята застава. Нею командував Лукяненко. Звіці й назва».
Джерело: Шкляєва Н. В. Волинські села в народних переказах. – Луцьк : ВМА «Терен», 2011
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
