Поки єзуїти налагоджували своюю систему і вже працювали 2-3 десятки років у Луцьку, відбувалося їхнє якісне фізичне розширення – дійшла справа до окремого великого будинку колегіуму. Насправді, немає детальних відомостей, як відбувалося будівництво колегіуму, коли завершилося, етапи, прізвища майстрів. Мабуть, інформація втратилася через віки, або ще не знайдена й не описана. Це проблема.
Проте відкриті, освічені й позитивно мислячі французи свого часу відсканували направду унікальну у вивченні історії Луцька річ – архітектурний проект колегіуму. Усе почалося в 1992 році з гасла «Віртуальна бібліотека порядної людини». Дійшло до Ґалліки (Gallica) – якісного проекту Національної бібліотеки Франції з відкриття вільного доступу до історичних документів, книжок, фотографій, журналів. Ми маємо дуже добру цифрову копію креслення нашого колегіуму XVII століття.
Проект луцького колегіуму Бенедикта Моллі
Після появи єзуїтів у Луцьку їм дали тимчасовий прихисток у кафедральних спорудах, далі дали будинок при дзвіниці, де і відбувалося навчання довгий час. Тим часом розширювалася ділянка біля костелу для майбутнього колегіуму.
На початку 1630-х років архітектор Бенедикт Моллі ще працював у Римі. Тоді на запрошення Анни-Алоїзи Острозької прибув до Острога, щоб керувати будівництвом колегіуму єзуїтів там. У 1646 році він накреслив проект колегіуму в Луцьку. За його ідеєю, майбутня споруда мала примикати до костелу і міських мурів та складатися з двох замкнутих квадратних корпусів із внутрішніми дворами. На кресленні – підписи латинською мовою. Зважаючи на події Хмельниччини, імовірно, колегіум будувався аж у 1650-х роках. На західній стіні, яка на проекті підписана як murus civitatis, будівельники влаштували ризаліти, які використовувалися як туалети і могли задіюватися для оборони.
Реалізований проект суттєво коригувався. Так, на проекті зліва вікна класів виходили назовні, на «via publica» (на громадську вулицю), а коридорів – у внутрішній двір. Натомість зараз усе навпаки: вікна коридорів виходять назовні.У колегіумі містилася окрема театральна зала, трапезна, пекарня і аптека, ораторіум, навчальні класи і житлові кімнати. Бібліотека була оздоблена ліпниною, а деякі приміщення розписані фресками.
Цікавою частиною проекту є «малий квадрат». Якщо придивитися уважно, то стає зрозуміло, що він мав бути виконаний у вигляді замкнутої колонади з галереями між колонами і стінами приміщень. Скоріше всього, ця частина всього комплексу призначалася для нижчих студій («школи») – про це пише історик Станіслав Заленський. Це може підтверджувати авторський напис на цій частині проекту «area scholari». Є відомості, що «школу завершили будувати» в 1684 році. Чи йдеться про цей квадрат, чи загалом про колегіум невідомо. Як і невідомо, чи взагалі ця частина в такому вигляді була збудована. Проте на поштовій листівці початку ХХ століття певну прибудову бачимо. Більше загадок, ніж відповідей дає цей проект.
Коли всередині XVIII століття розширився і деталізувався курс філософії, його стали відвідувати не тільки студенти, а й самі єзуїти. Для потреб розширеного курсу на одній із частин колегіуму добудували третій поверх.
Кількість єзуїтів у Луцьку швидко зросла і сягнула кількох десятків. Вони ділили між собою основні обов’язки: служіння в костелі, сповідування в місті, адміністрування маєтків, навчання студентів (лише в рамках цього обов’язку був цілий ряд посад: магістри, префекти, ректор, професи і так далі) тощо. Цікавою місією членів Товариства Ісуса було служіння при дворах волинської шляхти, а також заснування єзуїтських осідків в інших містах краю.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
