Сьогодні, 12 липня, православні християни України відзначають день святих апостолів Петра та Павла. Римо-католики вшановували цей день 29 червня. І саме кафедральним собором Луцької дієцезії римо-католицької є знаменитий храм у старій частині міста поруч із замком.

Цікаві факти про костел, які ви, ймовірно, не знали, зібрав Конкурент.

Один із архітекторів костелу – італієць

Початковим архітектором костелу вважається М. Гінтц. Однак втілив у життя та остаточно доповнив проект італієць Джакомо Бріано ще у 17 столітті. Він народився у містечку Модена та був єзуїтським ченцем. Працював над зведенням храмів також в Острозі та Львові. А остаточно костел Петра та Павла було завершено під керівництвом єзуїтського ченця Матвія Маїка у 1627 році.

Чому костел такий великий

Нині парафія римо-католиків на Волині, зокрема і в Луцьку, не надто велика.  Однак, коли костел зводили, ситуація була зовсім іншою. Якщо говорити за часи Великого князівства литовського, а для Волині це 14 століття, то свого часу Луцьк називали «Римом Сходу», підкреслюючи виняткове становище міста в житті католицької церкви. Занепад римо-католиків у найбільшій мірі пов’язаний із приходом імперії двоголового орла, а згодом Радянського Союзу, коли почалися репресії серед духовенства та віруючих, масові вивезення населення.

У костелі є орган

Цей дивовижний, величезний та старовинний музичний інструмент притаманний багатьом католицьким храмам. Він відноситься до групи клавішно-духових інструментів. Акустика храмів надає інструменту особливого звучання. Часом у костелі організовують концерти органної музики, які можуть відвідати не лише парафіяни, а й меломани.

Храм переживав численні пожежі

Пожежі не рідко траплялися у місті. Вони швидко розповсюджувалися та нищили надбання, яке ми можемо тепер спостерігати хіба що з давніх гравюр. Одна із найбільших пожеж трапилася у Луцьку у 1724 році. Після неї стіни костелу укріпили ще додатковими секторами. А наприкінці цього ж 18 століття місто знову огорнув вогонь. Тоді інтер’єр храму почали відновлювати, надаючи йому більше рис класицизму. На початку архітуктура була бароковою та ренесансною.

Костел має підземелля

Вхід у підземелля є й досі. Його довгий час досліджував Олег Виноградов, який помер рік тому. Він же ж проводив цікаві екскурсії та гуртував навколо себе небайдужих до долі підземелення. Як повідомлляося раніше, за архітектурним задумом архітектора Джакомо Бріано мали бути передбачені релігійні служби у підземеллі костелу. Тож головна кімната розташовувалася прямо під центральною навою храму. Вхід у кімнату для служб вони оформили кам’яним порталом, який зберігся до нашого часу. Його видно за металевими ґратами праворуч при вході на екскурсію до підземелля. Збереженні також залишки розписів з латинськими написами.

Автор фото: Олег Виноградов

За Луцьком з костелу спостерігає всевидяче око

Дослідник Олександр Котис пише, що роботи над дахом костелу почалися ще у 1630 році. А 1638 року спорудили купол храму. Діаметр його основи – 13,37 метра. В яблуці купола помістили документ про урочисте завершення конструкції, а на склепінні центральної частини виліпили Всевидяче Око, яке і досі спостерігає за Луцьком.

Автор фото:Хроніки Любарта

Костел нищили бомби

Під час Другої світової війни костел частково знищили авіабомби. Таких влучень було п’ять. Підземелля святині використовували, як склади. При чому, склади були й у мирну епоху. Монастирські приміщення пристосувати під контору, майстерні і житло. Через пошкодження священників відселили до теперішнього Дому панахиди на Меморіалі.

Тут був… музей атеїзму

Нині у це важко повірити, однак очевидців тих часів достатньо. Аби хоч якось зберегти святиню після бомбардування, католики, що не мали достатньо грошей на ремонт, просили перевести храм у статус музею, щоб почався ремонт. На ті часи радянська влада відкривала музеї… атеїзму. Діяв такий і в Луцьку, в стінах костелу. Сюди приводили школярів на екскурсії, стояли експозиції космонавтики. І зрештою, з приходом Незалежності, стіни костелу опинилися в рідних руках – передані римо-католицькій громаді. Служби тут проводяться й досі.   

Автор фото:ІА Волинські новини

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.