Мовна традиція населення конкретного реґіону слугує своєрідною консерваційною основою, яка береже давню автентику слів, не дозволяє втратити зв҆язок із минулим. Відтак увазі читачів пропонуємо відомості про походження назв деяких сіл Дубенського району Рівненської області мовою місцевих людей.
Місто Дубно
«Їхали люди кіньми, побачили великого дуба, спинили коней: «Дуб, но!».
Село Миколаївка
«Їхали цар Микола ще з одним. Вони їхали з Волинської губернії і Володимир-Волинського до Кременця. Доїхали до лісу, установились. Пополуднали там, оддихнули і сказали, шо треба памнять зоставити. І посадили два явори. Один напроти одного. І ростуть ті явори і до сих пор. Тому й назвали село Миколаївка».
Село Семидуби
«Було це давно. Одні люди шукали в лісі місце, шоб там жити. Вийшли вони на галявину і побачили дивне дерево. В того дерева з одного кореня виходило вверх сім гілок, сім дубів. Тоді туда люди розселилися і назвали село Семидуби».
***
«Мала одна сім’я сім синів. Вони любили робити, бо були дуже крепкі. Сім’я жила в достатку. Про ню йшла слава, а батьки казали, шо то все вони - сини-дуби. І село назвали Сенидуби».
Село Верба
«Назва села пішла від того, що навколо річки було багато верб, під якими відпочивали чумаки».
Джерело: Шкляєва Н. В. Волинські села в народних переказах. – Луцьк : ВМА «Терен», 2011
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
