Село Чорна розташоване в Старокостянтинівському районі Хмельницької області. Про його історію майже нічого невідомо. Не згадує про нього у своїх книгах і Олексанлр Цинкаловський. Скупі відомості має історик роман Афтанази, який пише, що про Чорну в складі остропольскої волості відомо ще з XVI століття, коли тими широкими теренами володів Костянтин Василь Острозький.
На початку ХІХ століття Чорна належала Рачинським. Ті продали її заславському хорунжому Францішку Рудницькому. Він купив Чорну для свого сина Ромуальда.
Саме він після 1830 року збудував там палац у стилі пізнього класицизму і заклав навколо нього парк. Афтанази пише, що за родинною легендою, проект палацу мав створити якийсь італієць з участю Гелени Рудницької.
Палац був одноповерховою спорудою з гладкою покрівлею, спочатку облямованою, згодом побитою листовим металом, з чотирма широкими коминами. На центральному фасаді виділявся півкруглий портик з колонами, накритий сплющеним конусним дахом,і бічні ризаліти. Схожим був і задній фасад. Між ризалітною стіною і колонами залишився вільний простір, який створив галерею без балюстради. Ризаліту додатково передувала тераса, в якій знаходилися двері з підвалу. З тераси до двох сторін розкинулася кам'яна сходи, яка вела до саду. Декор усієї будівлі був скромним.
Великий передпокій мав розписані стіни на римську тему. Перед вхідними дверима стояв величезний камін з жовтого мармуру, імпортований з Верони.
В округлій вітальні були стіни, покриті білими шпалерами з витонченим квітковим малюнком і широким темним фризом ліпнини, що проходить під стелею. Плафон покривав декоративну фреску. Під стелею висіла кришталева коричнева люстра. Підлога була покрита красивою мозаїкою, складеною з палісандра, рожевого дерева, червоного дерева, чорного дерева і багатьох інших видів. Над каміном висіло велике дзеркало, обрамлене різьбленою і позолоченою рамою. На каміні стояли годинник із золотистої бронзи і два свічника з того ж матеріалу. Тут також стояли меблі, покриті яскравою тканиною з квітковим візерунком.
На правій стороні залу і «круглої» вітальні стояла величезна їдальня з трьома вікнами, що виходили в сад. Стіни були обкладені зеленою ліпниною, а рамки дверей і вікон з алебастру. Ця кімната була також оточена широким штукатурним фризом, що зберігався в темному кольорі, а стеля покрита фресками. Візерункові підлоги мали інший малюнок, ніж в овальному салоні.
Усі кімнати мали двері з червоного дерева і бронзові клямки проекту якогось петербурзького майстра.
Напроти палацу стояли стайні на 160 коней. Газон був бути настільки великим, що дорога, яка оточувала його по колу, мала довжину півверсти.
Палац був оточений газонами з високорослими трояндами та іншими квітами. Красу парку з рідкісними видами дерев підкреслювали дві водойми, з'єднані один з одним мостами.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
