Історія освіти в Луцьку має дуже цікаві сторінки. Одна із них – це Луцька гімназія 1830-х років. Дивлячись на критерії для вступників до 7 класу, де кожен мав знати латинь, французьку, німецьку і ще й володіти різними розділами геометрії (включно зі сферичною), згадується популярний інтернет-мем про деградацію освіти з кожним наступним історичним періодом.

І хоча мем – то лише жарт, бо система освіти завжди перебуває у контексті своєї доби, але з огляду на високі вимоги хоча і дещо спрощеної програми, видається, що вступник до гімназії мав уміти більше, ніж сьогоднішній випускник школи. Ця стаття про історію Луцької гімназії.

 

 Колаж Олександра Котиса

 

Наприкінці XVIII століття Луцьк опинився у складі Російської імперії, яка хотіла виховувати громадян у своєму дусі. Це ключова теза для розуміння утворення Луцької гімназії. Про її історію детально йдеться у статті історика Оксани Карліної "Шкільна освіта в Луцьку наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст". Уривок тексту про гімназію подаємо нижче.

 

З метою виховання молоді в дусі російського самодержавства в 1830-х рр. уряд реформував школи в західних губерніях, однак, боячись, щоб вони не стали засобом пропаганди польської емі­грації, прийняв проти цього низку засобів. Керівники навчальних закладів мали обов’язок виявляти найменші прояви вільнодумства серед учнів і строго присікати їх у зародку. Керуючися такими ін­струкціями, педагоги нишпорили серед учнів, шукали в їхніх речах зошити з віршами бунтівного змісту. Як тільки находили хоча якийсь натяк на крамолу, одразу писали донесення попечителю і ге­нерал-губернатору.

Учителі бачили свою місію в тому, щоб поширити російську систему освіти в правобережних губерніях, сприяти діям уряду, вірою і правдою служити батьківщині. Вони дійсно служили не тіль­ки за страх, але й за совість. Серед них був Іван Кулжинський, якого 15 жовтня 1832 р. призначили директором Луцької гімназії. У той час Луцьк уважався мало не головним вогнищем полонізму і католицизму. Тут знаходився римо-католицький кафедральний собор і 13 монастирів, дві греко-католицькі церкви. І. Кулжинський із головою пірнув у боротьбу з прихильниками польських шкіл, намагаючися переконати їх, що реорганізовані на нових засадах школи здатні дати дітям добрі знання.

Разом із директором майбутньої гімназії до Луцька прибули інші вчителі, переважно з Ніжина і Камянця-Подільського. Перше засідання педагогічної ради Луцької гімназії відбулося 1 листопада 1832 р. Учасниками засідання були: директор І. Г. Кулжинський, інспектор П. О. Рудановський, старші вчителі (математики - Шумський, латинської мови - Іван Турович і Діонісій Якутович), мо­лодші вчителі (Морачевський і Осип Мадейський). Відкриваючи засідання, директор виголосив про­мову про основні обов’язки наставників і передав раді на зберігання Статут навчальних закладів, затверджений 8 грудня 1828 р.

Для тих, хто хотів навчатись у тому чи іншому класі гімназії, рада визначила рівень знань, які потрібно було виявити на вступному іспиті. Для 1-го класу: учень має уміти читати і писати та знати основи арифметики; для 2-го класу: “ученик должен знать из российской грамматики до словосочи­нения, из всеобщей географии - краткое обозрение всех частей света, из математики - до пропорций, из латинского языка - до склонения и спряжения”, а щоб стати учнем 7-го випускного класу, треба було знати “частную риторику и практику в слоге”, з математики - площинну, сферичну і нарисну геометрію, географію і загальні поняття з фізики, з латинської мови - перекладати поезію, із французької - перекладати прозу і поезію, з історії і статистики - всю історію середніх віків, повний курс російської економічної географії і російської історії до часу правління Катерини ІІ. Рівень знань із німецької мови не вказувався, бо ще не було вчителя.

Також педрада визначала перелік підручників, які мали використовувати вчителі в повсякденній практиці. До цього переліку увійшли відомі підручники російських авторів. Наприклад, російська граматика мала викладатися “за Востоковим”. Олександр Христофорович Востоков був автором двох популярних підручників - “Сокращенная русская грамматика для употребления в низших учеб­ных заведениях” і “Русская грамматика по начертанию его же сокращенной Грамматики полнее изложенная”, які витримали більше десяти видань.

Було прийнято рішення відкрити гімназію 6 грудня 1832 р., в день іменин імператора, за таким сценарієм: зранку всі вчителі та учні мали зібратись у гімназії і разом відправитися на урочисту літургію до православної церкви, а після повернення освятити гімназію, а потім відправитися на месу в костел. Саме відкриття мало розпочатись у залі гімназії в 16 год. із промови директора ро­сійською мовою, після неї з промовами латинською і французькою мовами слід було виступити вчи­телям Туровичу і Мадейському, а завершити урочисте дійство випадало вчителю Морачевському чи­танням своїх віршів.

На засіданні педради директор гімназії засвідчив, що прийняв книгу доходів і видатків поперед­ньої Луцької чотирикласної повітової школи і грошовий фонд цієї школи від смотрителя Зеновича (всього 891 руб. 69 У коп.), а також так звану складку в сумі 223 руб. 48 коп. (з учнів збирали по 3 злоті на опалення).

Друге засідання педради відбулося 3 листопада 1832 р. На ньому було розглянуто заяви учнів про прийняття їх у гімназію у відповідні класи (всього 23 заяви) і прийнято позитивне рішення. Оскільки не вистарчало класних кімнат, педрада прийняла рішення переобладнати під клас колишню кухню.

Відбулося ще два засідання педради в грудні 1832 р. У їхніх протоколах зазначено, що кухню вже переобладнано під клас, а також зроблено інший косметичний ремонт (побілка, заміна две­рей).

Першим вступив до Луцької гімназії Андрій Кришталович, священицький син із Луцького пові­ту. За результатами іспиту з російської і латинської мов, математики та історії він був зарахований до 6-го класу. Всього до початку 1833 р. прийнято 41 учень, найбільше до 1-го і 2-го класів (від­повідно 11 і 15 учнів); 80 % із них походило з Луцька і Луцького повіту, більшість на­лежала до стану дворян, а решта була дітьми дрібних чиновників, священиків, відставних військових і луцьких міщан. Наприклад, 30 грудня 1832 р. до 2-го класу прийняті Онуфрій і Франциск - сини Іллі Щуцького і Павла Щуркевича, членів Луцького магістрату.

У Луцькій гімназії навчання почалося 9 грудня 1832 р. Тоді гімназія мала всього 32 учні, поділені на 6 класів. Загалом до кінця навчального року в гімназії навчалося близько 100 учнів.

Записуючи дітей до гімназії, батьки мали подати такі документи: довідку про соціальне похо­дження, свідоцтво про народження, видане консисторією, довідку про щеплення від віспи, довідку від місцевої поліції про неучасть у Листопадовому повстанні 1830 р. (для юнаків, старших 15 ро­ків).

Приміщення, у якому функціонувала гімназія в Луцьку, було замалим, щоб розмістити в ньому всі сім класів, тому воно не задовольняло шкільне начальство, зокрема директора, котрий хотів обе­регти учнів від впливу численного католицького духовенства міста. Вже навесні 1833 р. було прийнято рішення тимчасово перевести гімназію в Клевань Рівненського повіту. Мешканці міста звернулися до попечителя Київського навчального округу з проханням залишити гімназію в Луцьку. Вони зобов’язуються перебудувати наявне приміщення для потреб гімназії. Очевидно, цього не було зроблено, оскільки гімназія п’ять років працювала в Клевані, доки в Рівному князь Ф. Любомирський не збудував просторий будинок для гімназії.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.