Перші друковані книги в України: у 1574 видали «Апостол» та «Буквар»
Друкар Іван Федорович 15 лютого 1574-го завершив роботу над першою надрукованою книгою на території України - "Апостолом". Протягом року працював над нею у львівській друкарні. У ній міститься церковнослов'янський переклад "Діянь і послань апостольських".
"Церковні начальники і вчителі через заздрість у багатьох єресях мене звинувачували. Хотіли благо на зло перетворити і Божу справу остаточно занапастити, як це властиво неосвіченим і нетямущим в науках людям. Вони мистецтву граматики не навчені і духовного розуму позбавлені. Заздрість і ненависть погнала нас від родичів наших і в інші країни невідомі переселила", - пише Іван Федоров у післямові до "Апостола" про роботу у Москві.
Працює там з 1563-го. Але духовенство спалює його цех. Тоді він разом із сином Іванком та другом Петром Мстиславцем їде до Вільно – столиці Великого князівства Литовського. Приймає їх король польський і великий князь литовський Сигізмунд Август. Наказує видати Івану та його сину по два злотих на власні потреби. Дозволяє працювати у його володіннях. Покровителем призначає литовського коронного гетьмана Григорія Ходкевича.
Разом із Петром Мстиславцем друкує Учительне Євангеліє. Використовує папір з філігранню. Вдосконалює верстат. Тоді ж знайомиться із гуманістом, філософом та друкарем Симоном Будним, діляться досвідом щодо друкарської справи. Будний гостро підтримує ідеї реформації, дотримується кальвіністських поглядів, працює над перекладом Нового Завіту з латини на церковнослов'янську книжку мову.
"Як самі мені повідомили друкарі, багато недавніх і невеликих помилок за старими книгами виправили, - пише Будний про діяльність Федорова у Ходкевича в передмові до свого Нового Завіту 1574 року. - Але старі маркіоновські, гомозіанські та інших єретиків викривлення не за московським зібранням книг правити. І замало для цього голів Івана Федорова та Петра Мстиславця. Зробили те, що могли. За це інші повинні бути вдячні. Але і це ще малий початок".
Іван Федоров служить особистим секретарем гетьмана. Друкує Часословець та Псалтир. Але конкурента побоюється католицьке духовенство, яке гарно заробляє на рукописних книгах. Воно тисне на Ходкевича, заважають працювати Федорову. Гетьман змушений закрити друкарню.
"Він звелів мені роботу припинити і мистецтвом рук наших знехтувати. В селі займатись землеробством розпорядився і так продовжити життя в цьому світі. Але це не пристало мені - плугом або посівом насіння життя своє коротати, бо є у мене замість плуга - мистецтво, знаряддя для роботи, а замість хлібного насіння я повинен духовні насіння по всесвіту сіяти і всім по порядку роздавати духовну цю їжу", – згадує Федоров у "Апостолі".
Важко переживає цю звістку.
"І в самоті, коли я до себе повертався, багато раз я сльозами своє ложе напував, все це обдумуючи в серці своєму, як би не приховати в землі таланту, дарованого мені від Бога", - пригадує в Апостолі.
Та переконаний, що має й далі займатись друкарством, знаходить вихід. Вирішує покинути Заблудів і йде до Львова. Ходкевича згадує з щирою вдячністю і молиться за його сім'ю.
Основні дати
1563 – засновує власну друкарню у Москві за згодою царя Івана IV Грозного. Працює над виданням "Апостола", через декілька років його друкарня була знищена духовенством, змушений рятуватись втечею на землі Великого князівства Литовського.
1568 – на службі у Ходкевича видає "Учительне Євангеліє", згодом "Часословець та Псалтир".
1572 – переїжджає до Львова.
1574, 15 лютого – друком виходять Львівський "Апостол" та "Буквар" - перші в історії друковані книги на теренах України.
1578 – переїжджає до Острога де потрапляє під покровительство українського магната та великого мецената Костянтина-Василя Острозького. На кошти князя засновує нову друкарню.
1581 – на замовлення князя Острозького видає Острозьку Біблію – перше повне видання всіх книг святого письма церковнослов'янською мовою.
1580 – пориває з князем Острозьким і повертається до Львова, але відновити права на друкарню не вдається, вона переходить у власність Львівського Успенського братства. Пориває з книгодрукуванням та займається литтям гармат.
1583 – помер. Нині похований у храмі Успіння Пресвятої Богородиці у Львові.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
