У 1947 році Крістіан Діор представив у Парижі свою першу колекцію, яка склала різкий контраст ідеології поміркованості та раціонального споживання, актуальною в перші повоєнні роки. Cукні з пишними спідницями, на які пішли десятки метрів розкішної тканини, шокували і обурили громадськість до такої міри, що в манекенниць, які позували в Dior на Монмартрі, жбурляли гнилі овочі. І все ж втомлені від робочих повинностей, форменого одягу і поневірянь воєнних років жінки побачили в урочистих і гламурних вбраннях справжній порятунок.
Наслідки Другої Світової війни сформували особливий культурно-соціальний фон, який виражався у суспільстві ідеями екзистенціальної відчуженості, втрати і самотності, - це впливало на популярну літературу (Ремарк, Сартр, Гемінґвей, Камю, Оруелл), образотворче та кіномистецтво (експресіонізм і жанр нуар). Людям було складно звикнути до думки про мирне і забезпеченому існування, забути всі жахи пережитого здавалося неможливим, а оптимістичний погляд у майбутнє давався далеко не всім. На цьому тлі образ жінки також був досить похмурим. Світ занурився в темряву, і повернення до звичного життя здавалося неможливим.
Навесні 1945 року французькі Будинки моди представили в павільйоні Лувру нові колекції, ще відображали деякі військові тенденції, однак виставку відвідала величезна кількість людей. Показ Крістіана Діора в 1947 році підірвав чинну мораль занепаду і запустіння остаточно. І справа не тільки в розкішних тканинах, багатою вишивкою у вигляді квітучих конвалій на подолах суконь і незвично жіночних силуетах, показ став могутнім поривом для всього суспільства до радикального оновлення і руху вперед. Відродивши буржуазну моду на достаток і традиційні гендерні уявлення з одного боку, Діор посприяв модифікації виробництва та індустріалізації з іншого. Вражаючи публіку новими несподіваними рішеннями в дизайні кожен сезон, кутюр'є сприяв розвитку промисловості, що в сукупності з іншими факторами спричинило економічні підйоми і розквіт в суспільстві оптимізму і впевненості в завтрашньому дні.
Діор не тільки повернув до життя жінку-музу, завдяки йому елегантність стала суспільним надбанням. Голлівудські зірки замовляли розкішні вбрання будинку Dior, з'являлися в них на публіці і, будучи інструментом зв'язку між світом мрій та звичайних людей, робили розкіш і презентабельність об'єктом мрій, а Париж - знову столицею свята і моди. Однією з перших зірок в Dior переодяглася Марлен Дітріх, яку до закінчення війни неможливо було уявити без чоловічих костюмів. Знімаючись у фільмі Альфреда Хічкока "Страх сцени" в 1950 році, актриса наполягла на тому, щоб всі костюми її персонажа були створені Діором. Нескладно уявити, як швидко такі радикальні зміни в образах кумирів ставали тенденціями в суспільстві, виснаженому роками порожнечі і одноманітності.
Копіювати і тиражувати одяг Dior було дозволено на офіційному рівні, так що у широкого кола споживачів з'явилася можливість долучитися до нового явища. Діор розробив комерційну схему, згідно з якою виробники інших країн і власники роздрібних магазинів могли продавати "офіційні" копії суконь Dior. Все це викликало певну соціальну узагальненість діоровского new-look, що в цілому ознаменувало новий етап в історії моди. Подібно Наполеону Бонапарту, Діор проголосив розкіш загальнодоступним інструментом самопрезентації. Модельєр створював пишні колекції для багатих француженок і спрощені, більш демократичні, для американського ринку - в результаті ідеологія і естетика будинку поширилася так широко, що в пишних спідницях з затягнутими таліямі ходили всі: від заводських робітниць до світських левиць. Навіть в аскетичній післявоєнної Британії, за чинного канцлера казначейства Стеффорда Кріппса, який проводив політику споживчого мінімалізму і суворої поміркованості, паризький нью-лук адаптували для працюючих жінок, що спричинило за собою виникнення особливої стилістики - демократичного шику.
Кутюр'є запропонував жінкам образ, повністю готовий до використання і копіювання: плаття і сумочка в тон, підібрані взуття та аксесуари, макіяж, зачіска і нарешті - аромат. Всі ці складові були покликані підігріти відчуття свята життя, чистої краси і абсолютної вишуканості, і що важливо - все це на різних соціально-економічних рівнях.
Незважаючи на те, що роботу Діора за надмірність, повернення до старих принципів дизайну, жорсткі корсети і важкі спідниці намагалися оскаржити безліч колег - від Коко Шанель до Крістобаля Баленсіаги, образ Dior став сенсацією в момент своєї появи. Життя кутюр'є обірвалася передчасно в 1957 році, проте його блискучі ідеї продовжують захоплювати найталановитіших: Жана-Франко Ферре, Джона Гальяно, Рафа Сімонса і Марію Грацію К'юрі, знаходячи втілення в легенях, сумісних з сучасним життям колекціях для модного будинку.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
