П‘ять картин Поля Сезанна, що присвячені гравцям у карти, цікаво було би розглядати у хронологічному порядку. Та от невдача.
Навіть за допомогою рентгена не вдалося встановити точні дати написання, а лише визначити, що полотна менших розмірів художник опрацьовував ретельніше.
Втім, спершу нам доведеться згадати про братів Ленен. Саме їхня жанрова картина «Гравці в карти» (1635) з музею Екс-ан-Прованса надихнула Сезанна на створення власної серії.
У підходах художників двох епох є істотна різниця. За часів братів Ленен карти зазвичай зображували в негативному контексті, адже гру на гроші засуджувала церква. До того ж на полотнах старих майстрів серед учасників гри часто з’являлися шулери й панувала атмосфера безладу й розпусти.
Герої Сезанна грають «чесно», на столах навіть не видно грошей.
На ролі моделей художник, що жив на півдні Франції, вибирав селян, до котрих, як він зізнавався, відчував велику повагу. Їхній розмірений і простий уклад життя він намагався відобразити й на своїх «спокійних» полотнах.
Цікаво, а яка саме це гра? Є припущення, що йдеться про брелан, одного з прабатьків покера.
Та повернімося до серії, написаної у 1890–1896 роках. На першому в цій статті полотні (135,3 x 181,9 см) з Фонду Барнса три гравці і двоє спостерігачів. З другого (65,4 х 81,9 см) дівчина на задньому плані зникає. У Метрополітен-музеї припускають, що саме ця картина була першою в серії, а другою та, що зберігається у Фонді Барнса.
На трьох роботах, що залишилися, – з музею Орсе (47,5 x 57 см), Галереї Куртольда (60 x 73 см) і з приватної колекції шейха Катару (97 x 130 см) – протистояння двох гравців.
Зверніть увагу на пляшку на задньому плані в центрі трьох картин з двома персонажами. Вона немов відокремлює хлопця у м’якому капелюсі праворуч від дорослого чоловіка з люлькою у капелюсі жорсткої форми зліва.
Мистецтвознавці вважають, що таким чином Сезанн, чиї роботи не продавалися, а часто їх навіть не брали до участі в Салонах, прагнув відтворити конфліктні відносини зі своїм авторитарним батьком, від якого він матеріально залежав.
Цей перехід від жанрової сцени, натхненої полотном братів Ленен, до створення картин, де голосно звучить тема з особистого життя художника, здається мені неймовірно цікавим.
Розглядаючи полотна серії, помічаєш, наскільки Сезанн, не зрозумілий сучасниками, випередив свій час. Живописець змішав абстрактні і реалістичні елементи, незвичним чином використовував плями кольору для створення об’єму… А як багато в його роботах геометрії!
«Батьком нас усіх» назвав художника Пікассо. Принцип «тлумачте природу за допомогою циліндра, сфери, конуса» Сезанна чудово помітний у кубізмі. Тому-то сьогодні так цікаво вивчати творчість французького художника, без впливу якого, можливо, мистецтво XX століття було б зовсім іншим.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
