Рідкісне видання луцьких домініканців – про генеалогію роду князів

17 вересня 2018, в 09:20 Джерело: Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. V випуск

Фото: колаж Олександра Котиса

У фонді Національної бібліотеки України імені Вернадського зберігаються два примірники рідкісного видання друкарні луцького домініканського монастиря Genealogia starożytnego domu Xiążat krwi ruskich Swiatopołków Czetwertyńskich (Луцьк, 1793), укладеного братами Франтішком і Каролем Жабицькими.

Книжка присвячена родоводу князів Святополків-Четвертинських, які походили від турово-пінської гілки Рюриковичів і одержали назву від своїх володінь на Четвертні, що на Волині.

Колаж Олександра Котиса

Представники роду відігравали помітну роль у суспільно-політичному житті Київської Русі та Речі Посполитої, серед них були військові, політичні і церковні діячі. У XVI-XVIII ст. рід Святополків- Четвертинських дав Речі Посполиті шістьох сенаторів. Чернігівський каштелян Томаш Святополк-Четвертинський був відомий як оратор, поет; музикант. Гедеон Святополк-Четвертинський був київським митрополитом, а Сильвестр Святополк-Четвертинський - мстиславським, згодом могилівським єпископом.

При підготовці видання, як повідомляють самі автори, була використана значна кількість документальних джерел. Це чи не найдавніша і водночас найповніша на кінець XVIII ст. публікація генеалогії роду Святополків-Четвертинських. Відомі два її передруки пізніших часів у складі інших геральдично- генеалогіних видань (В. Вельондке, 1795; К. Несецький, 1839). На неї неодноразово посилалися історики минулого у своїх публікаціях, присвячених історії князівського роду (Ю. Бартошевич, 1861; П. Вікторовський, 1912; Ю. Вольф, 1895; С. Косаковський, 1876).

У сучасній публікації, підготовленій C. Лисенком та Є. Чернецьким, яка представляє собою бібліографічний список видань про генеалогію князівських родів, що походять від Рюриковичів, під № 149 значиться праця Ф. і К. Жабицьких. Її бібліографічний опис подано у такій формі: «Żabiccy F. і K. Genealogia J. O. Książat Swiatopełków-Czetwertyńskich. - Łuck, 1793». 3 тексту публікації важко сказати, чи бачили укладачі списку це видання de visu, чи взяли відомості про нього з друкованих джерел.

Один примірник видання знаходиться в колекції «Родова бібліотека шляхтичів Мікошевських герба «Домброва». XVIII ст.» відділу бібліотечних зібрань та історичних колекцій НБУВ, другий - у колекції видань другої половини XVI – початку XIX ст., надрукованих латинським шрифтом, відділу стародруків та рідкісних видань НБУ.

Історія діяльності Луцької домініканської друкарні, з під верстатів якої вийшла «Генеалогія», її видавнича продукція дослідженні недостатньо. Хоча Луцький домініканський монастир належав до рангу одного з найдавніших монастирів Ордену проповідників у Руській провінції і до найдавніших у Луцьку римо-католицьких монастирів, його друкарська діяльність розпочалася досить пізно. 14 лютого 1787 р. луцькі отці домініканці одержали королівський привілей на закладення друкарні та видання книжок польською, латинською, французькою та російською мовами. Друкарня діяла протягом 1787-1831 рр., намагаючись задовольнити потреби свого Ордену і місцевої громади римо-католицького віросповідання.

Вона публікувала, головним чином, твори релігійної тематики, а також панерігики, підручники і навчальні посібники. До найцікавіших і найбільших за обсягом її видань знавці відносять добре знані стародруки: Zbiór nazwisk szlachty z opisem hernów (1790) Петра Наленча Малаховського і Przyjaciel prawdy, czyli powieść o Kandydzie (1793), наслідування Вольтера. Складно говори про повний реєстр видань, що вийшли з її стін. У статті Василя Доманицького «Печатное дело в Малороссии в начале XIX ст.» кількість книжок, виданих монастирською друкарнею, позначається числом 309. Ці відомості автор узяв із відношення Подільського і Волинського губернатора І. Ессена від 10 травня 1804 р., надісланого на вимогу міністра народної освіти П. В. Завадовського. У К. Естрейхера можна знайти відомості про бл. 40 луцьких видань до 1799 р., а реєстр Я. М. Гіжицького містить понад 90 назв видань. Подальше виявлення луцьких друків у сучасних книгосховищ як в Україні, так і за її межами можуть розширити цей реєстр і сприяти дослідженню історії та видавничої діяльності луцької домініканської друкарні.

Раритетність праці Ф. К. Жабицьких можна пояснити невеликим накладом і частими пожежами в місті, від яких неодноразово страждав і домініканський монастир. Зокрема пожежі трапилися у 1793 і 1803 р. (від останньої сильно постраждала друкарня). Зв’язок представників князівського роду з Домініканським орденом пояснюється друкуванням книжки з генеалогії роду в монастирській друкарні і присвятою видання одному з його представників – Марцелію Юзефу Святополку-Четвертинському, дідичу Майківського маєтку (с. Майків Острозького повіту Волинської губернії, нині Гощанського району Рівненської області). У криптах Луцького домініканського костелу знаходилися поховання членів князівського роду.