У роки Першої світової війни начальником телефонно-телеграфної станції в Луцьку був Сергій Вавілов, пізніше – відомий фізик, академік. Разом з Черенковим дослідив люмінесценцію середовища під дією гамма-променів, за що останній отримав Нобелівську премію (ефект Вавілова-Черенкова).
Вавілов залишив спогади та враження від перебування в Луцьку в 1916 році. У щоденнику він описує атмосферу, настрій і навіть пише вірш про місто. Луцьк йому здався аристократичним, а війна – нудною і не потрібною. І все ж він постійно думав про фізику. Про деякі його спогади ми вже писали (див. нижче). Спогадів залишив багато. В майбутньому опублікуємо його найбільш соковиті цитати про Луцьк.
На разі – кілька графічних замальовок із побуту Вавілова в Луцьку. Нічим не особливі вони скоріше є просто приємним доповненням до читання щоденників академіка. Але для нас, зацікавлених усім в історії Луцька, це хороша тема. Намагаємося вловлювати все, що має навіть найменшу історичну цінність. Хоч до рефлексій Сергія Вавілова характеристика «найменша цінність» точно не пасує.
Далі буде.
Катал на автомобиле в Луцк. Старая часть города прямо wildromantisch. Архаическая, наивная, но по-своему грязная крепость с усеченными пирамидами башен, костел, старые дома и какая-то особенная праздничная тишь. Внизу Стырь с болотами и туманом. Давно не видал такого стройного неискаженного ансамбля – словно в Сиене.
– Сергій Вавілов, 20 вересня 1916.
Кімната, де жив Вавілов
Вигляд на замок з даху кафедрального костелу
Кімната Вавілова на одному з горищ Луцька 1916
Солдат
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
