Авіатори та ракетники на вулиці Гулака-Артемовського
Історія вулиці Гулака-Артемовського у Луцьку тісно пов’язана з історією військової авіації. Там, де зараз знаходиться пологовий будинок та обласна лікарня, колись знаходився військовий аеродром. У 1915-1916 роках на аеродромі базувалася 20-та австро-угорська авіарота (FLIK 20), а з літа 1916 року Восьмий винищувальний авіазагін і Перша бойова авіагрупа російських військово–повітряних сил. У липні-серпні 1916 року у 8 авіаційному загоні винищувачів служив видатний військовий льотчик (тоді прапорщик) Костянтин Арцеулов.
20 вересня 1919 року, невдовзі після зайняття Луцька поляками, в місто перебазувалася польська Друга авіаційна група (II Grupa Lotnicza), у склад якої входило 3 ескадри.
Аеродром на довоєнній карті позначений червоним
У 1948 році, рівно сімдесят років тому, до Луцька було переведено 806-й бомбардувальний ордена Суворова третього ступеня авіаційний полк. Пізніше військовий аеродром передислокували у район Вишкова, а на місці, де тепер сучасні проспект Президента Грушевського та вулиця Гулака-Артемовського, почали будувати житлові будинки для військових. До речі, проспект Грушевського тоді мав назву проспект "Правди". Це єдина вулиця у місті, яка отримала назву від газети – головного друкованого видання КПРС.
Управління авіаційного полку знаходилося у військовому містечку, що поблизу сучасного залізничного вокзалу. Тепер ця вулиця так і називається – Привокзальна. А колись вона мала назву Ленінградська. Ця вулиця межує з вулицею Гулака-Артемовського. 56 років захищав наше мирне небо луцький авіаполк , до того часу, як 2004 року його було розформовано. Зараз містечко поросло бур’яном. Хоч український блокбастер про Тарзана знімай.
За 14 років змінилися уряди, які багато, що зробили для держави (звісно, з їх слів),та які нічого не зробили (зрозуміло, зі слів їх запеклих опонентів). Аналогічно урядам мінялася й місцева влада. Але, як бачимо, віз і нині там. При розумному господарюванні можна було б побудувати у військовому містечку багато житла для військових, як це зробили на початку 2000-х після розформування Дубнівського авіаполку з тамтешнім військовим містечком. Там знаходився такий саме бомбардувальний полк, як у Луцьку. Але, це вже інша історія…
Я не випадково почав розповідь саме з теми будівництва житла для військових. Історія вулиці Гулака-Артемовського тісно пов’язана з військовими авіаторами. Саме для них будувалося перше житло у цьому районі у 50-ті роки минулого століття. Перші будинки знаходилися на початку вулиці, там, де йде відгалуження від проспекту Грушевського. Одноповерхові будиночки як у приватному секторі. Їх називали “фінськими”. Мешканці тримали власне господарство, у них були городи, свині, кури, качки тощо. На парному боці вулиці залишилося декілька одноповерхових будинків. Хоча з тими, що були 30-40 років тому, їх не варто рівняти.
Перші багатоповерхові будинки на вулиці Гулака-Артемовського та проспекті “Правди“ будувалися військовими будівельниками для авіаторів Луцького гарнізону. Пізніше, у 1959 році у Луцьк було передислоковано з’єднання щойно створеного виду Збройних Сил СРСР - Ракетних військ стратегічного призначення 37-ому гвардейську ракетну Севастопольську орденів Леніна і Кутузова дивізію (в/ч 43195). Для забезпечення житлом військових-ракетників відбувалося велике будівництво. Починаючи з 1970-х років з’явилися житлові дев’яти- та пятиповерхові будинки на сучасній вулиці Арцеулова(до 1989 року це також була вулиця Гулака-Артемовського).
Десь у середині 1970-х побудували напівкруглу дев’ятиповерхівку біля пологового будинку. Розбудова йшла й на початку вулиці, ближче до проспекту "Правди". Останнє житло, побудоване цілеспрямовано для військових-ракетників на вулиці Гулака-Артемовського, з’явилося на місці “фінських “ будиночків у кінці 1980-х. Панельні п’ятиповерхівки за номерами 5 та 7. У зв’язку зі знищенням малих будинків на вулиці відсутні номери будинків 9 та 11.
За часів незалежності України цільове будівництво для потреб військових занепало. Військово-будівельні частини було скорочено. У житловій черзі Луцького гарнізону досі перебувають колишні військовослужбовці, що чекають житло з 1992 року. 26 років…
Хоча на вулиці Гулака-Артемовського вже за незалежної України з’явився дев’ятиповерховий будинок для Луцького прикордонного загону за номером 13а. А авіатори-безхатьки, як це не прикро визнавати, “нервово курять у стороні”. Сумно…
Два Гулака-Артемовських: дядько та племінник
Мене завжди цікавило питання: на честь кого все ж таки назвали вулицю Гулака – Артемовського? Адже було два видатних українця з таким прізвищем. До війська, тим більш до військової авіації вони не мали стосунку. Хто ж вони були? Семен Степанович Гулак-Артемовский (1813-1873) відомий насамперед як видатний український композитор, автор однієї з перших опер на україномовне лібрето “Запорожець за Дунаєм”(1862). Він товаришував з Тарасом Шевченком, присвятивши йому пісню “Стоїть явір над водою.” Добре відомі також його пісні “Спать мені не хочеться “ та “Ой на горі та й женці жнуть” – рапсодія зі збірки із семи пісень під загальною назвою “Українська свадьба “. Також Семен Гулак-Артемовский відомий як драматург, драматичний актор і співак. Протягом більш як 20 років він був солістом російської імператорської опери у Петербурзі та Великого театру у Москві.
Петро і Семен Гулаки-Артемовські
Його дядько Петро Петрович Гулак-Артемовский (1790-1865) теж був славетним українцем. Письменник, перекладач, поет, байкар. У 1841-1849 роках Петро Петрович займав посаду ректора Харківського університету. У історії української літератури вважається другим за Іваном Котляревським поетом, який, використовуючи творчі методи останнього (бурлеск, травестія) спробував ввести в українську літературу жанр романтичної балади (“Твардовський”, “Рибалка “). Також Петро Гулак-Артемовский відомий як байкар. Його байка “Пан та собака”(1818) – найгостріший твір української літератури ХІХ століття, в основі якого соціальний конфлікт між паном і кріпаком. Крім цього, Петро Петрович – автор байок “Батько та син”, “Дві пташки у клітці”, “Рибка” та інших.
Чому саме іменем Гулака-Артемовського назвали вулицю у Луцьку? Можливо, це пов’язано з 150-ою річницею з дня народження композитора Семена Степановича Гулака-Артемовського, яка відзначалася 1963 року? Можливо, вулицю так назвали для увічнення пам’яті поета Петра Петровича. 100 років з дня його смерті минуло у 1965 році. Цікаво б ознайомитися з рішенням, яке прийняло керівництво Луцька щодо найменування цієї вулиці у Привокзальному районі багато років тому.
У будь-якому випадку, вулицю назвали на честь достойної людини, яка зробила значний внесок у розвиток української культури.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
