З 1507 до 1535 року католицьким єпископом у Луцьку був князь Павло Альґімунт Олександрович Гольшанський.
Церковний високопосадовець народився 1490 року в князівській родині Олександра Юрійовича Гольшанського та його дружини Софії з Хожева. Батько обіймав посаду каштеляна віленського.
Освіту майбутній єпископ здобував у Краківському університеті. Там він навчався на філософському факультеті впродовж 1504-1507 років.
Зразу після закінчення навчання Павло Гольшанський у віці двадцяти семи років стає єпископом в Луцьку. У 1515 році його обов’язки церква розширила ще й до віленського архідиякона.
У 1512 році він брав участь в церковному соборі в Римі, визнаному католицькою церквою XVIII Вселенським собором. Під час подорожі до Італії познайомився з культурою Ренесансу, яка завжди його цікавила.
У 1536 році Гольшанський стає віленським єпископом і буде ним до останніх своїх днів. Але отриманню його нової посади передували цікаві події.
Павло Альґімунт Гольшанський. Автор Юзеф Озембловський, 1840 р. Джерело: Biblioteka Narodowa
Бажаючи зробити послугу великому князю литовському Сигізмунду Старому, Гольшанський в 1533 році записує у власність його дружини Бони Сфорца свої володіння у Вільно, а самому правителю заповідає після своєї смерті два маєтки. В кулуарах тоді говорили, що саме цей «широкий жест» допоміг йому стати віленським єпископом у 1536 році.
За життя єпископ Гольшанський прославився і негативно. Він дуже нетерпимо ставився до прихильників Реформації. Боровся з нею, збільшуючи число церковних сановників (в Віленської єпархії кількість каноніків зросла за його правління з 12 до 14). Гольшанський вимагав від католицьких священиків більш активної діяльності, він наказував домініканцям регулярно читати пропагандистські проповіді в віленському кафедральному соборі, спонукаючи князя до жорстких репресій проти протестантів.
Єпископ мав масу захоплень. Одним із них було читання та колекціонування книг. Гольшанський з молоду збирав раритетні книги та рукописи. У вільний час присвячував себе заняттю наукою.
Єпископ замовив собі ілюстрований гербовника Яна Длугоша Insignia seu clenodia Regis et Regni Poloniae, доповненого литовської геральдикою.
Родинний герб Павла Гольшанського. Зображення з Вікіпедії
Однією із заслуг Гольшанського є відбудова після пожежі віленського кафедрального собору Святого Станіслава і Святого єпископа Владислава та зведення каплиці Святого Хреста.
До слова, перебуваючи в Луцьку в 1507-1535 роках, єпископ Гольшанський завжди активно жертвував кошти на нині вже не існуючий Собор Святої Трійці – перший кафедральний костел Луцька, який у ХІХ столітті Тадеуш Стецький назвав «матір’ю костелів на Русі». Ініціатором зведення храму був князь Вітовт у 1425 році.
На жаль, від кафедрального комплексу сьогодні залишилися лише дві споруди: кафедральна кам'яниця XVI століття (вулиця Кафедральна, 17), де зараз розміщується єпархіальне управління римо-католицької церкви в Луцьку, та дзвіниця, розташована навпроти другого (теперішнього) кафедрального костелу Луцька — собору Святих Петра і Павла. Кам'яниця є лівим крилом П-подібного будинку, пам'ятки архітектури національного значення «Монастир шариток».
Помер єпископ луцький та віленський Павло Гольшанський 1555 року у місті Вільно, де й був похований.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
