Досить цікавою особистістю в історії міста Луцька та Волині є постать князя Федора Острозького (1360 —1410/1437), життєпис якого припав на XIV – початок XV століття. В історію регіону він увійшов як військовий, державний, релігійний діяч Великого князівства Литовського, староста крем'янецький, кам'янецький, брацлавський, учасник гуситського руху, православний монах і навіть святий - преподобний Феодосій.
Приємно відзначити, що в біографії волинянина був період, присвячений місту Луцьку, адже саме Федір Острозький був намісником Луцького князівства. Серед великих справ князя на одному із перших місць стоїть, безумовно, одне із найважливіших навіть в сьогоднішній час – це оборона й розбудова суспільства у складі Великого Князівства Литовського в XIV–XV століттях.
Постать Федора Острозького вимагає неабиякої уваги з боку істориків та дослідників.
Щодо Луцька і Федора Острозького, то відомо, що 1386 або 1387 року князь стає намісником Луцького князівства після його відібрання від князя Федора Любартовича. Тоді з братом Михайлом вони присягнули на вірність королю Владиславу Ягайлу і зобов'язались пильнувати луцький замок. Окрім того, відповідно до грамоти, що була видана 11 травня 1386 в Луцьку, польський король Владислав II Ягайло і великий князь литовський Вітовт, що відвоювали на Волині місця, зайняті угорцями, віддали в спадкове володіння місто Острог з повітом і містами Заславом, Корцем і Хлапотином князю Федорові Даниловичу Острозькому з його потомством.
Федір Острозький. Зображення з Вікіпедії
Федір Острозький був намісником Луцького князівства до 1392 року. Пізніше став ще й крем'янецьким, брацлавським та подільським старостою, це вже були 1420-ті роки.
Саме Федір Острозький заклав кляштор домініканців в Острозі.
Проявився князь із Острога як і вмілий військовий. Так, в 1390 року допомагав Ягайлові боронити місто Вільнюс від нападу Вітовта з тевтонцями, за що отримав поновлення привілею на Острог, Заслав, Бродово. 4 листопада 1393 року в Кракові отримав поновлення привілею на Острог. За кілька років Вітовта підтвердив привілей і збільшив володіння князя.
600 років тому Федір Острозький був учасником Констанцького собору в якості «князя Червоної Русі», тобто претендента на Галицько-Волинську спадщину. Констанцький собор — XVI Вселенський собор католицької церкви, що засідав у місті Констанці (південна Німеччина) з 16 листопада 1414 до 22 квітня 1418 року. Головним завданням собору було подолати результати великого розколу католицької церкви. На той час католицька церква перебувала в глибокій кризі та схизмі — одночасно правило троє пап. Під час роботи собору 6 липня 1415 року за звинуваченням у єресі був засуджений до спалення чеський проповідник Ян Гус, а 30 травня 1416 — його сподвижник Ієронім Празький. Всього участь в соборі взяло близько 18 тисяч людей.
У 1418—1431 роках Федір Острозький перебував в еміграції в Чехії. Підтримуючи гуситів, брав активну участь разом з іншим колишнім прихильником Ягайла князем Зигмунтом Корибутовичем у війні проти імператора Сигізмунда Люксембурга.
Засідання у кафедральному соборі Констанца. Зображення з Вікіпедії
Під час боротьби Вітовта з русько-литовським князем Свидригайлом за Волинь Федір Острозький активно підтримав Свидригайла.
Відомо, що Федір Острозький мав дружину Агафію з роду волинського боярина Чурила Бродовського, яка народила йому шестеро дітей: Данила, Федора, Андрія, Василя, Анастасію, Федору-Анну.
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. Федір Острозький був канонізований. Днями його пам'яті 24 серпня (за старим стилем 11 серпня) і 10 вересня ( за старим стилем 28 серпня).
Думки істориків по питанню дати смерті князя розходяться. Дослідник Леонтій Войтович називає час після 1437 року. Свої останні дні Федір Острозький зустрів як чернець Києво-Печерського монастиря. Там його знали як Феодосія.
Благословення князя Федора Острозького. Києво-Печерська лавра. Зображення з Вікіпедії
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
